Покидьок графської сім'ї

86. Просто знищи це (2)

Кейл вийшов з карети, ледве тільки вони доїхали до селища Харріс, ближньому населеному пункту в Лісі Темряви. Його думки, як тільки юнак туди потрапив, були простими:

«Воно чорне».

Пройшло не більше двох місяців, але в селищі Харріс було все ще темно. Кейл подивився на свої ноги і побачив, що на землі до сих пір лежить чорний попіл.

Після він повернувся назад і почув гіркий голос віце-капітана:

- Все згоріло.

Кейл обернувся, щоб подивитись на віце-капітана Хілсмана:

- Де тут залишились могили?

- Я піду дізнаюсь.

Пройшло багато часу з тих пір, як Кейл бачив віце-капітана Хілсмана настільки стриманим і спокійним, але це була не провина лицаря.

Велика кам'яна стіна. Селище Харрсі. Селище, розташованого за межами цієї стіни, що оточувала ліс, більше не було. Все, що залишилось, це зруйновані залишки будинків і чорний попіл, які були признаками того, що щось колись існувало на цьому місці.

- Я відчуваю сильний вогонь тут.

- Ти можеш відчувати щось подібне?

- Я з племені моря врешті-решт.

Вітіра легко усміхнулась і відповіла, але потім вона, здавалось, стала більш емоційною. Однак Кейл не встиг звернути на неї увагу. Він попрямував до дітей племені вовка, які, здавалось, не могли залишити екіпаж.

- Мейс.

- Молодий Пане-нім.

Старше вовченя, Мейс, був дуже хмурим, побачивши перед собою залишки селища. Кейл був майже впевнений, що вони думають про своє рідне селище.

- Ви знаєте, чому я привів вас усіх сюди?

Мейс не міг відповісти на запитання Кейла. Молодий Пан не сказав йому, чому вирішив взяти їх усіх сюди. Це була невеличка група, в якій навіть заступника дворецького Ганса і Бікроса не було, але всі вовченята були тут.

Мейс подивився на Кейла з невпевненістю. Молодий Пан, якого Лак наказав їм слухатись, не поспішаючи почав говорити, при цьому склавши руки на грудях:

- Багато грошей ось-ось потрапить мені до рук.

- Перепрошую?