Покидьок графської сім'ї

66. Не знаю, я нічого не знаю (1)

Кейл ніжно усміхнувся принцу і поринув в роздуми.

«Не знаю. Я нічого не знаю».

Чорний дракон продовжував ментально роздумувати про те, чому якийсь дракон взагалі повинен використовувати свою магію для такої марної людини і що особисто він ніколи не став би цього робити, однак сам Кейл з усіх сил намагався цього не слухати.

- Хм, його зіниці також пофарбовані. Цей слабак точно щось задумав. Ти, слабка людина, повинен бути обережним.

- Якщо ти припиниш говорити, я думаю, що зі мною все буде добре.

- Хм? Ця людина взагалі не така вже й слабка. Слабка людина, будь обережним. Ти можеш померти.

«Лайно».

Кейл злякався цього чорного дракона, який вперше почав пояснювати всі ці марні речі. В той ж час розум Кейла почав думати швидше.

Мати принца не була королевою. Вона була наложницею, а до цього звичайною служницею, однієї з громадянок, яка працювала на королівську родину. Мати третього принца була нинішньою королевою. Говорять, що мати наслідного принца померла доволі сумнівною смертю, коли сам наслідний принц був ще молодим.

Звісно, Кейл почав роздумувати про справжню особистість наслідного принца.

Принц був відомий як середній по силі, але дракон запевняв, що той зовсім не слабкий. В романі навіть Чхве Хан оцінив наслідного принца як звичайного, так що ж він приховував? І як про це дізнався дракон?

«...Ні. Приховує він щось чи ні, це не моя справа».

Кейл не слухав чорного дракона, що продовжував бурмотіти. Але дещо було дійсно цікавим, так як чорний дракон продовжував говорити про наслідного принца.

- ...Пан Кейл, судячи з усього, схожий на мене.

Наслідний принц щось говорив, але Кейл був занадто захоплений своїми думками, тому лише недбало відповів:

- Ваша Високість, така заява є найбільшою честю в моєму житті.

Наслідний принц відпустив руку Кейла, ніби занервувавши. Кейл не помітив цієї нервовості і відступив назад, не сказавши й слова, відступивши за спину Еріка. Легко було використовувати останнього в якості щита, коли все ускладнювалося.