Покидьок графської сім'ї

39. Плата за розташування (7)

У внутрішній частині безлюдної області звук був такий, ніби навкруги Кейла йшов дощ. Око Бурі. Вдалині від цього спокійного центру області бушували вітра. Кейл чув голос старого, що змішувався зі звуком вітру.

- Я вирішив кинути все інше, щоб продовжити жити.

Це було останнє, що сказав старий.

- Тск.

«Кого хвилює щось ще? Головне – це життя».

У цього старого точно було безліч марних речей, які він хотів би висказати. Кейл клацнув язиком і повернув щит до серця. Срібне світло, що оточувало його, миттєво зникло.

Юнак попрямував до напівзруйнованої кам'яної вежі і присів перед нею навпочіпки.

Це була звичайна кам'яна вежа, яку ви могли б знайти на вершині гори.

Однак усе місцеве каміння було чорним. Подібно дерево-людоїду, ця кам'яна порода, що існувала з древніх часів, відрізнялась від звичних порід. Як і вітер, оточуючий цю область.

- Не має значення.

Кейл, який думав про те, щоб зробити вежу естетично приємною, передумав. Це буде занадто дратувати. Він дістав з кишені пару рукавичок і надів їх, перш ніж почати збирати каміння, щоб скласти іншу частину кам'яної вежі.

Клак. Клак. Клак. Кам'яна вежа будувалась, каміння вкладалося по одному за раз.

Це було не так довго. Навіть Тейлор доволі легко зміг виконати цю частину. Тим не менш Кейдж, яка не проходила в центральну зону і замість цього чекала зовні бурі, практично не страждала. Ця центральна область, як і місце знаходження всіх Древніх Сил, була місцем, яке відвідати могла тільки людина, що бажала отримати цю саму силу.

- Це просто...

Кейл підняв останній чорний камінець і обережно поклав його на верх кам'яною вежі. В цей момент з'явився спалах.

Чорне каміння повільно зблідло. В той же час Кейла піднявся і оглянувся.

Вітер повільно вщухав.

- ...А?

Кейл проігнорував здивований голос дракона і почекав, поки весь вітер не вщухне. Після чого він схрестив руки на грудях і прислухався до голосу старого. У юнака просто не залишилось вибору.