Покидьок графської сім'ї

38. Плата за розташування (6)

Замість цього чорний дракон просто повільно встав на стежку. Поки Кейл спостерігав за неймовірними діями дракона, він почув тихий голом, який дійшов до його вух, ледве перекриваючий вітер.

- ...Я... просто проходив повз.

- Тск.

Спина чорного дракона здригнулась, почувши, як Кейл клацнув язиком, але юнак не мав можливості звертати увагу на дракона. Вітер печери мав цикл в три години: три години сильного вітру і три годину слабкого вітру. Це був момент, коли вітер почав слабшати. Звісно, він все одно стане сильнішим, чим ближче Кейл буде підходити до центру.

Свиииист!

- Дуже страшно.

Вітер був доволі сильним, ставлячи під сумнів, що це «слабка фаза». В романі згадувалось, що стоп'ятдесятирічний чоловік пройшов цей сильний вітер, щоб дібратись до кам'яної вежі.

Кейл знову подивився в центр печери. Велика підземна зона. У середині торнадо була напівзруйнована вежа. Схоже, там не було вітру. Поруч з напівзруйнованою кам'яною вежею були численні розкидані глиби.

«Мені потрібно зібрати все це каміння».

Проблемою було саме підійти до вежі. Складання каміння не було проблемою.

Кейл подивився на щит і оточуючі його крила, перш ніж зробити крок вперед.

Тан. Тан.

Грубий вітер зіштовхнувся зі щитом. Не зважаючи на те, що срібний щит був прозорим, звук був такий, ніби вітер бив по справжньому металевому щиту.

Цей шум змусив чорного дракона, який дивився в сторону, повільно повернутись, щоб подивитись на Кейла.

- ...Але ж ти слабкий...

Кейл, якого бачив дракон, знаходився в доволі складній ситуації, хоча щит і крила захищали його. Вітер, який не міг бути заблокований щитом і крилами, тріпав його одяг. Вітер, що просочується по низу щита, змусив його прикласти неймовірні зусилля, щоб продовжувати рухатись вперед.

Однак Кейл продовжував крок за кроком рухатись до своєї мети. І дракон бачив це.

Кейл усміхався. Ця людина, що була нічим в порівнянні з сильним смерчем, людина, яка була навіть слабшою, аніж кошенята, з якими він подорожував, людина, яка була найслабшою з усіх, з ким він подорожував, усміхалась, продираючись скрізь цей вітер.