На межі

4

Зробивши три кадри я відволіклась на телефонний дзвінок!

- Привіт! (Почувся голос Хіро з навушників)

- Привіт!

- Ти де?

- На даху!

-І чому я не здивований? Гаразд! Я дзвоню, щоб розказати бомбезну новину! Мої роботи настільки сподобались їм що вони попросили мене затриматись тут ще на тиждень, а ти не...... (Далі я нічого не чула оскільки відволіклась на екран фотоапарату) Фото настільки подобалось мені що хотілось роздивлятись кожну деталь! Приблизивши її на максимум я дивилась на хмарочос який був ще недобудований. З 40 поверхів були готові лише 37. Стін ще не було і це давало мені можливість уявляти яким буде кінцевий результат! Будинки "Кірдан" завжди були оригінальні і не такі як всі. Та раптом я побачила те що викликало мороз по шкірі. На 27 поверсі відбувалось те що було навіть страшно описати. На поверсі було десятеро людей в костюмах. Один з них був, мабуть головним. Він відрізнявся від інших! На ньому не було піджаку і він стояв навпроти якогось чоловіка тримаючи в руках зброю! Його обличчя не показувало жодних емоцій. Лише погляд...він заставляв застигати кров венах! На наступному кадрі чоловік вже лижав, а цей монстр так і залишився стояти поворухнувшись!

Лише зараз я відірвалась від фотоапарата і зрозуміла що мені потрібно валити з відси! сховавши фотоапарат в сумку я одягнула капішон і швидко побігла до сходів. Хоч би мене ніхто не помітив! Хоча щось заставляло мене думати про зворотнє!

Коли я була вже в низу я побачила що на будівництві вже всі заметушились! Хтось біг по сходах в низ, а хтось вже був на пів дороги до мене!

Чи це адреналін чи страх допоміг мені, але менш ніж за хвилину я була у своїй автівці. Я навіть не пам'ятаю як доїхала до будинку і лише коли я закрила за собою двері своєї квартири я видихнула з полегшенням.

Так спокійно Емі! Все добре! Ти в безпеці! Раптом мій телефон задзвонив і я колихнулась від страху. Так коли побачила на дисплеї "Хіро" взяла себе в руки і підняла трубку.

- Ти чого? Спочатку мовчиш, а коли передзвонюю ти взагалі трубку не береш!

- Пробач! В мене телефон розрядився! (Я старалась не видати страх в своєму голосі і в мене це досить не погано виходило!)

- Я хвилювався за тебе! Ти вже дома?

- Так! (Коротко і швидко відповіла я)

- Як все пройшло?

- Чудово! Хіро можна я тебе пізніше наберу! Я трішки зайнята!

- Гаразд без проблем! Тоді бувай!

- Папа!

Відклавши телефон в бік я вирішила ще раз подивитись. на фото! Взявши комп'ютер я вставила в нього флешку і відкрила фото!