На межі

82

Я проснувся серед ночі почувши якісь звуки на вулиці. Емілі солодко спала на ліжку. Я встав максимально тихо що б не розбудити її та одягнувшись пішов на вулицю. Дивно! Тут, а ні душі! Вийшовши на терасу я вирішив пройтись берегом озера оскільки сон кудись відступив.

Я йшов досить довго спостерігаючи за водою в якій відбиваються зірки з неба. Легкий вітер розвиває гілля ялин. Це чудове місце! І кращого не буде і не було! Ці місце де я відчуваю себе вільним і спокійним. Тут я не думаю ні про що.

Коли я зрозумів що відійшов досить далеко від будинку вирішив повертатись. Та обернувшись я зупинився. За високими ялинами я бачив світло і це було полум'я.

- Емі! (Прошепотів я і почав бігти щосили) Коли я був вже на місці не міг повірити своїм очам. Весь будинок охопило полум'я! Я побіг до дверей та вони були заблокованні вогнем. Я не гаїв часу та одразу пішов на терасу. Там було менше вогню і я зміг потрапити в будинок. В середині було дуже багато диму і я практично нічого не бачив.

- Емі! (Кликав я її та чув лише свій голос) Забігши в спальню я побачив дівчину на ліжку. Схопивши її на руки я вибіг на вулицю і відійшовши трохи далі від будинку поклав її на траву.

- Емі розплющ очі! (Кричав я та все було марно) Знайшовши в кишені телефон я подзвонив Франку.

- Ало!

- Франк в будинку сталась пожежа!

- Що? Як це? Ти цілий?

- Я так, але Емі не приходить до себе!

- Я зараз пришлю до вас твою охорону! Не хвилюйся зараз все буде добре! (В трубці пролунали гудки і я відкинув телефон в бік взяв Емі у свої обійми)

- Тільки не залишай мене! Чуєш! З тобою все буде добре! (Вперше в житті я так злякався за когось! На обличчі я відчув щось мокре і не одразу зрозумів що це мої сльози. Я плакав лише один раз в житті коли втратив батьків! Це був най більший мій страх який я ховав все своє життя! Втратити того кого любиш...)

***

Білий коридор лікарні. Не люблю такі місця. Сидівши на підлозі я дивився в одну точку на стіні та лиш молився що б вона вижила! Якщо з нею щось трапиться я не винесу цього!

- Теодор! (Почувся голос Франсуа і я одразу встав) - Як ти? (Запитав він) Я сердито штовхнув його до стіни вдаривши кулаком поряд з його головою.

- Я живий і зоровий! А ось Емі бореться за життя! Я довірив тобі наше життя! І так ти дбав по нього? (Кричав я)

- Тео заспокойся! Будинок старий! Це могло бути коротке замикання! Я не міг це передбачити!

- Коротке замикання? Ти жартуєш? Будинок підпалили Франк і ти знаєш хто це зробив не гірше за мене!

- Теодор я... (Нашу розмову перервала поява лікаря)

- Як вона? (Запитав я підійшовши до нього)