На межі

55

~ Теодор ~

Я насолоджувався моментом. В перше за довгий час я проводжу час без поспіху! Що мене підштовхнуло до цієї ідеї? Не знаю! Я просто хотів побути з нею на одинці! Мені так спокійніше! Я не думаю ні про що.... Дивно, мабуть, я вже звик до неї!

- Розкажи мені щось! (Сказав я їй)

- Що саме?

- Не знаю! Будь-що!

- Ну коли я була малою я..... (Почала розповідь Емі, а я насолоджувався її голосом. Тео ти втрачаєш себе! Агов де твоя стійкість?) Дівчина сміялась і щось розповідала з таким натхненням! Я не продирався до сенсу розповіді! Мені було байдуже! Головне що я чув її голос.

~ Емілі ~

Я розповідала Тео як батько вчив мене їздити верхи. Ці спогади викликали в мене масу емоцій. Я сумую за ними! Як же мені хотілось знову побачити їх. Я заставила себе посміхнутись, не хочу, щоб він бачив мене сумною!

- Сподобалось? (Запитав Тео коли ми були вже в ангарі)

- Так! (Відповіла з посмішкою я)

- Якщо захочеш ми з'їздимо сюди пізніше!

- Хочу! (Відповіла я! А що приховувати? Мені і справді сподобалось! Та й з Тео я відчувала себе в безпеці, як не дивно!)

Теодор протягнув мені руки і допоміг злізти з коня. Коли я була вже на землі я обернулась до жеребця погладивши його по гриві.

- Який ти красивий!

- Дякую! (Відповів Тео) Обернувшись здивовано до нього я посміхнулась.

- Взагалі-то я не тобі!

- Так? А кому? (З ухмилкою запитав Тео)

- Я.... (Так і не договоривши я відволіклась на сигнал автівки)

- Буть тут! (Сказав Теодор і пішов на вулицю) Ага ще чого! Так і залишилась! Вийшовши за Тео я побачила дві автівки і трьох людей які стояли біля них. Один з них сильно виділявся. Він був в чорному костюмі і з великим шрамом на обличчі. Він стояв по переду всіх. Мабуть, цей чоловік був головним!

Перевівши погляд на Теодора я зрозуміла що нічого доброго тут не має! Він був розлюченим! В його очах горів вогонь, спина була напружина, а руки стиснуті в кулаки.

- Привіт ТЕО! (Протягнув цей чоловік хриплим голосом)

- Не називай мене так! (Теодор зробив крок до нього я ж схопила його за руку зупинивши)

- Оуу хто це в нас? Емілі Де-Сантяго! Приємно познайомитись! Я Дон Бруно хороший друг батьків твого чоловіка! (З кривою посмішкою прохрипів він)

- Емі сядь в машину! (Скомандував Тео)

- Але...

- Сядь я сказав! (Крикнув він) Зараз він знову був тим Теодором! Тим кого я боялась! Він був готовий привернути все що попадеться йому під руку. Він був розлюченим не на жарт! Хто ж цей чоловік? Опустивши погляд в низ я пішла в автівку.