На межі

46

~ Емілі ~

Весь день я провела за читанням книги в очікуванні Теодора. З вчорашнього дня я його ще не бачила. Марк, головний охоронець сказав що його батькові стало гірше і Тео зараз зайнятий пошуками донора. Зараз не дивлячись на моє положення мені шкода Тео. Таку ситуацію і ворогу ну побажаєш!

Ранок замінив вечір і за вікном почали з'являтись зірки. Сидячи на дивані біля великого вікна в бібліотеці я згадувала батьків. Це була остання наша зустріч! Сумніваюсь що Теодор відпустить мене ще, хоча перед від'їздом я пообіцяла що скоро повернусь! А Тео це підтвердив! Ні ну а що він мав сказати?

В цей день Теодор був іншим! Зовсім іншим! Він посміхався хоч і ледь не помітно! Його посмішка була більш схожа на ухмилку, але вона була! Він поводитися як ні в чому не бувало! І признатись чесно навіть я повірила в його ідеальну легенду! В момент коли він розповідав про наше знайомство і начебто цікаві та кумедні ситуації які "траплялись" з нами коли ми разом ходили в кіно, на боулінг і навіть в аквапарк! Я сиділа не рухаючись і вслуховувалась в кожне слово і начебто почала сама вірити в його слова!! В цей момент він був іншим! Він здавався турботливим, милим і навіть з почуттям гумору! Батьки були в захваті від нього!

Коли годинник показав рівно опівніч я пішла в кімнату так і не дочекавшись Тео. Та й можливо це на краще? Про що мені з ним говорити? Мені здається що останнім часом я занадто багато думаю над цим! Потрібно викинути Тео і його проблеми зі своєї голови та подумати над тим як захистити Хосе і втекти від цього варвара.

***

Ранок в перше був тихим і безтурботним. Сьогодні мене ніхто не будив і я могла спати скільки хочу, але чомусь саме зараз мій сон кудись зник. Прийнявши прохолодний душ я переодягнулась і вирішила сходити на терасу.

На дворі яскраво світило сонце, подував легкий вітер, а подвір'я було заповнене звуками робітників. Це були садівники які вже з самого ранку трудились над красою саду. Цікаво що там? З іншої сторони будинку! Задній двір не було видно з вікон приміщень в яку мені було дозволено входити. Тому я могла тільки уявляти. Ех.. Як давно я не гуляла!

Налюбувавшись природою я спустилась на перший поверх. На кухні була картина до якої я не звикла. За столом сидів Тео попиваючи своє еспресо. Лише на мить він підняв свій погляд на мене і знову опустив в свій телефон. Все було начебто як завжди та чомусь мені здавалось що з Теодором щось не так! Сьогодні він був якимось напруженим і розгубленим? Ні! Теодор не може бути таким! Мені здається!