На межі

32

Час летів максимально повільно, а мені вже тут набридло. Цілих дві години я сиділа поряд з Теодором і слухала розмови на різні нейтральні теми! Чоловіки з кожним разом просили повторити напої, що не скажеш про Тео. За цей час я не бачила в його руках жодного алкогольного напою.

- Теодор ми тут сидимо, а ти ніяк не познайомиш нас з цією кралею! (Сказав чоловік іспанською)

- Марк взагалі-то це... (Зробив спробу перебити цього чоловіка Франк, але марно)

- А що? Коли це ти зустрів таке янголя? (Тео подивився на мене і ледь непомітно кивнув з ух милкою на лиці)

- Давай! Валяй! (Прошепотів Тео) Хм ну що ж! Сам дозволив! Франк і Тео сперлись на дивани очікуючи шоу...

- Мене звати Емілі я донька одно з акціонерів Теодора і по сумісності його наречена! І так! Цей янгол знає іспанську тому можете сміло задавати свої питання мені! (Закінчивши я відпила коктейлю і сперлась на диван. Тео при обняв мене за плече і переглянувсь з Франсуа)

- Ааа..як..як це? Так стоп! Як це наречена? Хм...аа...нічого собі! Що ж цікаво! Виходить я багато таки пропустив! (Розгублено сказав чоловік)

- Люба залиш нас на хвилинку! (Сказав Тео) Я не хотіла тут сидіти тому так і зробила! Вставши зі столу я пішла до бару!

- Молочний коктель, будь ласка! (Сказала я бармену сівши за барну стійку) За декілька хвилин перед мною вже стояв мій напій. Зробивши невеличкий ковток я подивилась на столик від якого щойно пішла. Зараз вони поводили себе інакше щось бурхливо обговорюючи. Було видно що Тео для них авторитет. Що ж вони обговорюють? Мабуть, знову свої схеми провертає. Цікаво хто цього разу йому заважає? Кого він ще вб'є?

Раптом я згадала себе з Хосе. Колись ми теж ходили в такі місця. Шкода що все так вийшло. Мабуть, я його взагалі більше ніколи не побачу! Скоріш за все він вже дома! Сподіваюсь люди Теодора нічого йому не зробили! А інакше я... А що інакше? Хто я проти Теодора? Що я можу? Від мене взагалі тут нічого не залежить!

- Вставай ми їдемо! (Сказав Тео) Я перевела погляд за столик. Марк, цей чоловік з яким. я говорила за столиком сидів прикладаючи до переносці лід. Що я пропустила?

- Що сталось? (Запитала я)

- Нічого, пішли! (Тео взяв мене за руку і вивів з клубу) Незабаром ми були вже в автівці і мовчки їхали в сторону моєї в'язниці

- За тиждень в нас весілля!

- Так швидко?

- А навіщо тягнути з цим? Чим швидче, тим краще! В тебе все одно немає іншого вибору