На межі

37

Автівка заїхала в ліс і зупинилась біля стежки. Водій вийшов і відкривши мені двері допоміг вийти.

- Міс як ви? (Запитав чоловік)

- Все гаразд! Дякую!

- Там вже всі чекають на вас! Якщо ви готові вас проведуть! (Я лиш кивнула головою)

За моєю спиню встали два охоронники і ми пішли прямо по стежині. Йшли ми не довго і вже за хвилини 2 я побачила два ряди за якими сиділи люди. Стежка була посипана білими трояндами, а в центрі в самому кінці стояла арка біля якої вже стояв Теодор. Чорний костюм, чорна сорочка. Його образ відрізнявся від звичайного хіба що бутоньєрка з білої троянди. Раптом всі люди затихли і обернулись в мою сторону. Один з охоронників вручив мені невеличкий букет нареченої і прошепотів "Вже час"

Звідки не візьмись пролунала жива музика і тільки зараз побачила двох чоловіків зі скрипками і жінку з арфою. Видихнувши я посміхнулась і поволі пішла в перед не спускаючи погляду з Теодора. Ну що Емілі насолоджуйся останніми секундами своєї волі!

Мені здавалось що час зупинився, а стежка була нескінченною. Поки я йшла, встигла побачити батьків Теодора. Дон Бруно сидів з щасливою посмішкою, а його мама пустила сльозу. Також біля них сидів Франсуа з незрозумілою емоцією на лиці.

Дійшовши до Тео я прийняла руку яку він мені протягнув і встала навпроти нього.

- Сьогодні ми зібрались тут... (Далі я не слухала) В середині мене в перше проснулось дивне відчуття. Сьогодні я стаю дружиною, а кого? Варвара! Людина яка вб'є мене як не сьогодні то завтра! Молодець Емілі! А все мало бути по іншому! Я подивилась на гостів. Не так я уявляла собі цей день. Раптом я відчула дотик руки Тео до моєї щоки. І знову подивилась на нього. Теодор ледь торкаючись витер мою сльозу яку я навіть і не помітила. На цьому все! Ніжність з погляду Тео зникла і він знову перетворився на айсберг.

- Чи згодні ви Теодор Де-Сантяго взяти за дружину Емілі Браун?

- Так! (Коротко і ясно! Як завжди)

- А ви Емілі Браун згодні...

- Так! (Сказала я перебивши жінку. Я так хотіла що б це скоріше закінчилось)

- Тоді даним мені правом оголошую вас дружиною і чоловіком! Обміняйтесь обручками (За декілька секунд Тео одягнув мені обручку що не скажеш про мене я довго возилась з нею і ніяк не могла її одягнути Теодору оскільки руки мої тряслись. В кінець кінців він зробив це сам)

- Чоловік може поцілувати свою дружину! (Навколо все затихло) Та ні! Що серйозно? Тільки не це! Ні ні ні! Тео зробив крок до мене і вклонився. Наші лиця в перше були так близько що я відчувала його дихання на своїх губах. Емілі візьми себе в руки! Теодор нахилився ще блище і ледь торкаючись поцілував мене в щоку.

Гості почали аплодувати, а музиканти знову заграли. Ось все Емілі! Тепер точно все!