На межі

67

~ Емілі ~

Стоявши перед дзеркалом я шкодувала що відмовилась від допомоги дівчат! Через те що весь корсет був в маленьких камінцях зашпилити його без посторонньої допомоги було практично не можливо. В кімнаті пролунав звук стуку і я сміливо сказала "Заходьте" думаючи що це Ешлі. Та коли я обернулась побачила Теодора. Його погляд поволі піднімався по моєму тілі. З самого подолу сукні прямісінько мені в очі.

- Тобі дуже личить ця сукня! (Підмітив він)

- Дякую! (Відповіла я з нотками обурення і обернулася до дзеркала)

- Щось не так? (Я не відповіла на питання Теодора і продовжила возитись з замком на моїй спині) Звук впевнених кроків і вже в наступну мить я відчула тепло яке виходило з його тіла. Піднявши погляд на своє відображення в дзеркалі я зустріла погляд Теодора.

- Дозволь я! (Прошепотів він мені на вухо і поволі забрав мої руки з замка плаття) Розгубившись я лише мовчки стояла дивлячись на Тео через дзеркало. Теодор ухмильнувсья, опустив погляд на замок після чого торкнувся його рукою і поволі потягнув верх. В роті пересохло, дихання збилось, а по тілі пройшов мороз. Така реакція на нього була в мене кожного разу коли він торкався мене. Я зробила глибокий вдих стараючись прийти до себе і викинути з голови непотрібні думки та це була погана ідея. Я зрозуміла це коли зловила нотки його парфуму в повітрі. Прикривши очі я і не помітила як почала насолоджуватись цією миттю. Кожного разу з ним я потрапляю в безодню, і най більше що я боюсь це рано чи пізно втратити себе в ній...

- Готово! (Хриплий голос вивів мене з думок і я знову зустріла погляд Тео в дзеркалі) Зараз його обличчя не показувало зовсім ніяких емоцій. Він був як тоді, в перший наш день! Серйозний, холодний, впевнений. Готовий на все... Він помітив мій розгублений погляд і ухмильнувсья. Інколи мені здається що він робить це навмисно! Навмисно лякає мене, робить те що точно зіб'є мене з колії. Йому подобається бачити мене розгубленою. Це я зрозуміла вже давно...

Теодор забрав моє волосся на бік і ледь торкнувшись поцілував плече не розриваючи зорового контакту.

- Я буду чикати тебе внизу! Спускайся коли будиш готова! (Як ні в чому не бувало сказав Тео і вийшов з кімнати) Лише тоді коли двері за ним зачинились я змогла спокійно вдихнути. Що це було? Запиталась я в себе торкнувшись рукою місце поцілунку яке неначе обвіяло жаром.

~ Теодор ~

Я стояв на дворі поряд з авто і постійно дивився на свій наручний годинник. Вже пройшло рівно 10 хвилин як я вийшов з її кімнати. З кімнати де все пішло не за планом. Це плаття, поцілунок.... Що я взагалі творю? Чорт! Викинь це з голови Теодор! Нічого страшного не сталось... Ну окрім того що ти втрачаєш самоконтроль! З такими темпами я взагалі нізащо відповідати не зможу. Хто взагалі для мене ця дівчина? З кожним днем Емілі в моїх очах змінює свій статус поряд зі мною. Так від звичайного світка вона переросла в мою дружину. Де все пішло не так? Де ця тріщина, яка пробудила в мені те що відбулось в цій клятій кімнаті?

- Я готова! (Голос Емі продзвенів неподалік від мене. Піднявши погляд я знову зрозумів, я не можу злитись на неї. Все що вона зробила їй дозволив я)
Відчинивши двері авто я подаю руку Емі та помагаю сісти в салон авто.