На межі

79

Ми довго лежали та просто дивились один на одного. Хто б міг подумати що все буде ось так? Якби мені хтось сказав що колись я закохаюсь в нього! Я б ніколи не повірила. Ніколи!

- Тео як ти знайшов мене? Як взагалі зрозумів що мене не має в будинку? (Запиталась я)

- Емі я знаю про кожний твій крок! Особливо за межами будинку! Та цього вечора я не знав де ти! Я був в Мардині коли мені подзвонила охорона. Одна з робітниць знайшла лист в тебе в кімнаті! І коли не знайшла тебе в будинку розповіла про це охороні! Вони подзвонили мені і я одразу вилетів сюди!

- Але як їм це вдалось?

- Не знаю Емі! Мій будинок це місце куди не можливо зайти по сторонім! І я можу сказати лише одне! Їм хтось допоміг! Серед моїх людей є зрадник! Ось що це означає! (Сердито сказав він і встав з ліжка) - Я в душ! (Це останнє що він сказав перед тим як зник за дверми ванної кімнати) Я його розізлила! І навіть дуже! Вставши з ліжка я надягнула його сорочку і пішла за ним. З душової кабінки йшов пар від гарячої води. А Тео було ледь видно за її діверками. Обернувшись до дверей я хотіла вийти, але раптом вода вимкнулась.

- Невже ти ось так просто підеш? (Запитав він)

- Я зачекаю тебе в кімнаті!

- Може краще складеш мені компанію? (Запитав він і я чомусь була впевнена що на його обличчі є його хитра ухмилка) Не знаю що тоді мною керувало та я пішла в його сторону. Крок потім ще один і ще. І ось підійшовши до кабінки я скинула з себе сорочку і зайшла в кабінку. Погляд Тео пройшовся по мені з верху в низ і знову піднявся до очей.