На межі

31

Срібне плаття на бретельках з оголеною спиною ледь прикривало мою п'яту точку і красиво переливалось на світлі. Признатись чесно мені здається що це було най відкритішим платтям з мого гардеробу. Срібні підбори на височенних шпильках. Яскравий макіяж і гладкий високий хвіст. З прикрас були великі круглі сережки і масивні браслети. І ось я готова. Як там говорив друг Тео "Сіра мишка" ну ну. Хоч я і обіцяла Теодору робити все що він захочить, але ж не забувати мені про свою гідність! Нехай не забуває що я теж не така проста!

Вийшовши з кімнати я пішла до сходів очікуючи побачити стандартну картину. Стриманий Тео у своєму улюбленому чорному костюмі, але це було зовсім не так. Признатись чесно я навіть здивувалась і завмерла на декілька секунд від побаченого. Теодор був в чорних джинсах і футболці. Зачіска в перше була як у звичайного пацана. В руці він тримав сонцезахисні окуляри. Навіщо вони йому! Це було одне з перших питань яке з'явилось в моїй голові. В другій руці була шкіряна куртка більш схожа на байкерську. Боже де дівся Теодора якого я знала?

- Я готова! (Тео обернувся до мене і звіривши поглядом посміхнувся)

- Непогано! Пішли! (Сказав він і вийшов з будинку) Ну хоч чимось я йому вгодила. Цікаво куди саме ми їдемо?

***

Автівка під'їхала до величезного хмарочоса на першому поверсі якого мерехтіли вогники.

- Постарайсь не знайти собі пригод! В мене там ділова зустріч тому в мене не буде часу з тобою няньчитись!

- Що це за ділова зустріч в клубі?

- Тебе це не стосується!

- Тоді навіщо я там?

- Я подумав що тобі не буде зайвим трішки розвіятись!

- І чого б це ми так раптом стали такими турботливими? (Тео проігнорував мене і мовчки пішов на вхід)

- Містер Де-Сантяго доброго вечора! (Сказав охоронник на вході в клуб) Його тут знають! Невже наш варвар частенько буває в таких місцях? Цікаво!

- Вони вже тут? (Запитав Теодор)

- Так сер! (Відповів чоловік)

- Не відходь від мене далеко! (Сказав Тео і пішов в середину взявши мене за руку) Гучна музика, натовп п'яних людей на танцювальному майданчику. Дим від кальяну і у всій цій обстановці Тео. Ущипніть мене хтось тому що скоріш за все я ще досі сплю!

- Теодор! Які люди! (Сказав вже знайомий мені Франсуа коли ми підійшли до одного з диванів) Тео привітався зі всіма хто там сидів. А було там 4 чоловіків не рахуючи його друга. Всі вони були досить молодими на вигляд їм приблизно 30. Судячи по пустим склянками на столі вони вже трішки досить багато випили. Що ж буде весело!