На межі

76

Тиша навколо і лише мій голос розрізає тишу.

- Я не віддам її вам! (Впевнено сказала я. Не знаю, можливо я і буду шкодувати що не зробила цього, але зараз я впевнена у своїх словах як ніколи. Я не можу так підставити Тео!)

- Гаразд! Це твій вибір! Ти зрозумієш свою помилку пізніше! Зараз мій водій відвезе тебе назад в будинок! Але все одно пам'ятай, що мої слова в силі! В будь-який момент я допоможу тобі! Водій дасть тобі мою візитку! Подзвониш якщо буде потрібна допомога!

- Думаю вона не знадобиться! До побачення!

- До швидкої зустрічі Еммі! (Після слів чоловіка в слухавці пролунали гудки) Подивившись в даль на горизонт моря я вдихнула повні груди солоного повітря і зробила спробу викинути цю розмову з своєї голови!Це виходило в мене погано, адже в голові так і лунали слова Дон Бруно про те що він може допомогти мені втекти. Та я чомусь відмовилась! Я досі не вірю що сказала "ні"адже це було най більше моє бажання. Було! Саме так...

Зараз я не хочу цього і це я зрозуміли лише зараз! Мені треба негайно повернутись в будинок поки ніхто не помітив!

- Тримайте! Відвезіть мене назад! (Сказала я обернувшись до чоловіка який привіз мене сюди протягнувши йому телефон)

- Гаразд! Прошу за мною! (Ввічливо відповів він і пішов в сторону автівки)

За декілька хвилин стежка вивела нас на дорогу. Підійшовши до автівки я сіла на заднє сидіння. Водій зайняв своє місце та перед тим як рушити з місця протягнув мені візитку.

- Це вам!

- Не потрібно, дякую!

- Візьміть! (Наполягав він і я все-таки взяла її)

- Ідемо! (Сказала сердито я) Водій рушив практично одразу. І лише зараз я заспокоїлась. Зараз я приїду в будинок і тихо повернусь в кімнату! Ніхто навіть не помітить! Опустивши погляд в низ я покрутила в руках візитку. А якщо і справді щось піде не так! Ні, навіть не думай! Зім'явши її в руці я запхала візитку в кишеню куртки. І розслаблено сперлась на шкіряне сидіння авто. Правда не надовго. Вже в наступну секунду водій різко загальмував і все що я встигла це виставити перед собою руки аби не вдаритись.

- Що сталось? (Запитала я та після довгого мовчання сама подивилась на дорогу)

Там було три авто які перекривали нам дорогу. А по переду них стояли люди силует яких підсвічували фари. Через яскраве світло роздивитись жодного з них було практично не можливо.

- Хто це? Що відбувається? (Запитала в паніці я коли один з чоловіків спрямовано направився до автівки) Водій же лише мовчки спостерігав нічого не робивши. Раптом дверки з моєї сторони відчинились і яке було моє здивування коли я побачила...