На межі

18

Раптом з моїх роздумів мене витяг приємний жіночий голос.

- Міс Браун я Ешлі! Містер Де-Сантяго сказав провести вас у вашу кімнату! (Сказала привітна дівчина років 20. Вона була одягнута в сіре плаття, а на її поясі був фартух. Скоріш за все вона була хатньою робітницею)

- Я нікуди не піду! Я ж сказала що я не хочу!

- Міс я не знаю про що ви говорите, але прошу ходім зі мною! Якщо ви до його приїзду не будите в кімнаті в мене будуть великі проблеми! (Ешлі сказала це практично пошепки, а в її очах була надія)

- Цей варвар і тобі щось зробив? (Дівчина опустила свій погляд в низ)

- Містер Де-Сантяго справедливий до всіх! Все залежить від наших вчинків ось і все! Він турбується про кожного з нас! Це все що я можу вам сказати!

- Хто він? (З цікавість запитала я)

- Еммм, думаю нам вже час! (Дівчина відійшла пропускаючи мене в перед) Дивлячись на перелякану дівчину мені не хотілось її підводити. Вставши з підлоги я вийшла зі своєї так мовити "в'язниці".

Ми піднялись на другий поверх де раніше я ще не була. Красивий коридор виконаний в темних тонах з якого можна було попасти в різні кімнати. Також в кінці коридору була арка. Зайшовши в неї ми потрапили в величезну кімнату з каміном над яким висів портрет Теодора! Він був як завжди в чорному костюмі, на шиї туго зав'язана краватка, а погляд як завжди беземоційний. Також біля каміна стояли два величезних шкіряних крісла. На підлозі був килим з якоїсь тварини. В кімнаті був напівтемрява тому я не одразу помітила двері які знаходились в кутку кімнати.

- Це кабінет містера Де-Сатяго! (Сказала дівчина як ніби прочитавши мої думки) - Туди вхід заборонено! (Хто б сумнівався! Подумала я і пройшла повз ще однієї арки)

Тепер ми знаходились в ще одному коридорі в якому було 4 пари дверей.

- Прошу міс! Це ваша кімната! (Сказала дівчина відкривши одну з дверей) Пройшовши в середину я здивувалась. Ця кімната була не схожою на інші. Вона була виконана у світлих тонах. Посеред кімнати стояло велике ліжко, прикра ватний столик і ще дві пари дверей. За одними ховалась величезна гардеробна в якій було вже досить багато одягу. А він впевнений в собі! Подумала я! Він як завжди вирішив все за мене.

Другі двері вели в ванну кімнату. Там було величезне джакузі, душова кабінка, раковина і ще один міні шафа з домашнім одягом. Повернувшись в кімнату я здивувалась що Ешлі ще не пішла.

- Дай вгадаю Тео сказав не відходити від мене, щоб я не втікла?

- Містер Де-Сантяго не любить коли його так називають міс!

- Я знаю! (Сказала я підійшовши до величезного підвіконня. Зазвичай в фільмах дівчата сидять на ньому закутавшись в плед і п'ють гаряче какао слухаючи сумну музику)

- Міс можливо мене це не стосується! Але я хочу порадити вам не йти йому на перекір! Він цього не любить!

- Не любить того, не любить цього! Цей варвар хоч щось любить? Чи він все і всіх ненавидить і зневажає в цьому світі?

- Він любив...(Дівчина запнулась як ніби знала що сказала щось лишнє)- Це мене не стосується! Містер просив вам передати це! Прийміть ванну і оберіть собі щось з гардероба! Він приїде на вечерю і хоче, щоб ви з ним повечеряли!

Дівчина протягнула мені конверт і вийшла з кімнати.