На межі

50

~ Теодор ~

Навіщо я це розказав? Не знаю! Просто захотілось! Цю історію не знав ніхто окрім Франсуа і батьків! А тепер я поділився з нею! З дівчиною яку планував вбити! З дівчиною яка чисто випадково стала моєю дружиною, а тепер стане донором для батька! Останнім часом в мому житті відбувається те що я не можу контролювати і мене це дуже сильно дратує! Зробивши ковток віскі я знову подивився на Емі.

Дівчина не відводила погляду від каміна. Її обличчя освітлювало полум'я. Підкреслювало її ніжні риси. Чіткі скули, губи, погляд.... Такий загадковий, глибокий і задумливий.

- Про що ти думаєш? (Дівчина сіпнулась від не очікування. Люблю її реакцію на мене. Це не страх це щось інше. Можливо обережність?)

- Значить ти мафія? (Хм, хороше питання! Подумав я)

- І так і ні! Я позбавляю світ від монстрів! Виродків якім не місце тут! Але одночасно і сам являюсь таким! Я не можу назвати себе мафією! Я скоріш той хто спостерігає за ними! Спостерігає і контролює! Будь-що проходить через мене! Жоден не зробить крок без мене! Тому що моє слово...

- Закон! (Сказала Емі перебивши мене)

- Саме так!

- Як ти мене знайшов? Як взагалі дізнався що це я? (Запитала з цікавістю дівчина)

- Я б і не дізнався якби не твоя не обережність і розгубленість!

- Що ти маєш на увазі?

- Цього вечора мої люди практично наздогнали тебе! Але ти виявилась шустрою! Тоді вони взагалі подумали що це хлопець! Було темно та й ти була в спортивному костюмі ще й з накидкою. Я сказав обшукати все! Кожний куток! І вони почали з даху. Там ми знайшли те що видало тебе!

- Я все одно нічого не розумію!

- Кулон! (Емі як ніби щось згадала і поклала руку собі на шию) - Тоді я зрозумів що це була дівчина! Але ще не знав що це була ти! І ось за декілька днів я сидів в гостині і дивився прямий ефір з виставки картин разом з батьком. Там ти брала інтерв'ю в художників! Та після випуску показали сюжет про тебе! Його зняли раніше судячи з дати! І на ньому я помітив кулон! Ось і все! Шанс що це була ти був один на мільйон. Але моя інтуїція мене не підвела. Я відправив своїх людей прослідкувати за тобою! Але коли ти почала тікати це стало очевидно!

- Де він?

- Хто?

- Кулон?

- В мене! А що?

- Поверни мені його! Він важливий для мене!

~ Емілі ~

- Тому що його подарував Хосе? Хто він для тебе? (Запитав Тео прищулившись)

- Тебе це не стосується! Відай!

- Ти моя дружина! Все що стосується тебе стосується і мене! (З ухмилкою сказав він)

- Ти не повернеш його вірно?

- Саме так! Забудь про нього! Краще йди спати! Завтра рано поїдемо в лікарню! Там тобі зроблять..... (Не дослухавши його я розсерджено пішла в кімнату) Ну що за людина?