На межі

70

В залі пролунала повільна мелодія. Моя рука лягла Емі на талію тим самим наблизивши її до мене. В ліву руку я взяв її долоню і закрутив в ритмі музики. Посмішка з мого лиця не сходила. Я старався спіймати погляд Емі та вона дивилась куди завгодно окрім моїх очей.

- І що це було? (Поцікавився я)

- Що ти маєш на увазі? (Здивувалась Емі піднявши погляд на мене. В очах нотки хвилювання.... Хммм мені це подобається все більше)

- Там з Мірою! Невже ви, міледі приревнували мене? (Запитав я не втримавши смішок і повернув її під своєю рукою)

- Я натанцювалась! Ти розважайся! Я попрошу охорону відвести мене до дому! З твого дозволу! (Протараторила дівчина і відступивши від мене обернулась до виходу) Та не встигла Емі і кроку зробити, як я впіймав її руку і ривком повернув. Емі від не очікування влетіла мені в груди, очі дівчини забігали від переляку.

- Я не дозволив! (Сказав я після чого знову закрутив нас танці) - Одже, я ще очікую відповідь на своє питання!

- Яке? (Здивувалась Емі) Притягнувши її ще сильніше до себе я нахилився до її плеча.

- Не роби вигляд що не почула! (Прошепотів я) - Не вже наша Емілі опинилась ревнивою? (Вирівнявшись додав я)

- Що? Я? Та ні за що? Ще й кого? Що б я тебе приревнувала небо має впасти на землю Теодор! Ясно? (Налетіла вона на мене) Я лише посміхнувся і відвів погляд в бік.

- Як тобі вечір?

- Ні! Тепер я чекаю на відповідь! Тобі ясно? Я ніколи не приревную тебе!

- Гаразд, як скажеш!

~ Емілі ~

Теодор продовжує посміхатись відвівши погляд в бік. Так я приревнувала! Ну і що? Що тут такого? Ця Міра так дивилась на Теодора. Кров закипіла в венах коли вона посміхнулась йому. В її погляді було щось що я не можу описати. Ця неправдива посмішка, хитрий погляд. Побачивши їх разом я була розсерджена. Мені одразу захотілось забрати його від неї чого б мені цього не коштувало. Та Теодору про це знати не обов'язково. Музика стихла і в мене з'явилась хороша можливість відійти і освіжити свої думки.

- Я на хвилинку! (Протараторила я і відійшовши від Теодора обернулась та швидко поспішила до вбиральної) Опинившись в потрібній мені кімнаті я підійшла до умивальника і включивши холодну воду намочила руки після чого приклала їх до своєї шиї. Прикривши очі я старалась прийти до себе. Заспокоїтись і зібратись з думками....

Ще трішки і ти поїдеш в будинок Емілі. Ще трішки! Тримай себе в руках. Повторяла я сама собі. Закривши кран з водою я хотіла повернутись в зал, але до вбиральної раптом зайшла Міра