На межі

11

Голова настільки сильно боліла що хотілось її відкрутити і поставити десь якомога далі від себе. Тіло боліло як ніби мене танком переїхали. Розплющивши очі я спочатку не зрозуміла де взагалі знаходжусь. Та за декілька секунд можливість свідомо мислити повернулась до мене і я побачила що знаходжусь в якійсь кімнаті яка була схожа на підвал! Хоча можливо так і є!

Я сиділа на якомусь стільчику. Мої руки і ноги були зв'язані так що я навіть поворухнутись не могла. Ось і прийшов твій кінець Емі! Подумала я коли двері відчинились і в кімнату зайшов Він. Лише зараз я змогла роздивитись його краще. Під чорною сорочкою ховалось спортивне тіло. Широкі плечі, впевнені кроки. Чіткі риси лиця. І погляд... Такий ж як на фото. Але цього разу в ньому були нотки...Цікавості?

- Емі.... (Протягнув він)

- Не називай мене так! Ти мені не хто!

- Чшшш! Не варто так! Зараз я твій шанс на життя Емі! (Він сів на крісло навпроти мене не відводячи погляду) Ми грали в це не довго! Мені ж ніж за хвилину я не витримала і опустила очі в низ, дивлячись в підлогу.

- Давай так! Я запитую ти відповідаєш! Де флешка? (Чи це я зійшла з розумом чи так сильно вдарилась головою, але мені раптом стало смішно)

- Я схожа на дурепу? Я сиджу в якомусь підвалі звязана, а в тебе в куборі зброя! І я більш чим впевнена що вона навіть на запобіжнику не стоїть! Ти дізнаєшся де флешка і одразу прикінчиш мене! (З посмішкою сказала я)

- Ти права! Я навіть не буду заперечувати! Такі як ти довго не живуть Емілі! Ти свідок ось і все! ти бачила те що не мала бачити! Але якщо ти скажеш де флешка я обіцяю що вб'ю тебе швидко! Ти навіть нічого не відчуєш! А я дотримую свої обіцянки!

- Ну ти й кретин! Ти взагалі чуєш що говориш? Придурок! (В наступну секунду я відчула (пекучу) біль на своїй щоці)

- Ти не знаєш з ким зв'язалась! (Сказав він схопивши мене за підборіддя, щоб я дивилась на нього)

- Ти теж!

- Ні Емі! Помиляєшся! Я знаю про тебе більше чим ти сама! Змирись! Ти не вийдеш з цієї кімнати живою! Тобі ніхто не допоможе! Твоє життя тепер в моїх руках!

- Якби ти хотів мене вбити ти б зробив це давніше! Одже зараз ти це не зробиш! (Чоловік встав і діставши зброю притиснув до моєї голови)

- Як тільки я захочу я натисну на курок Емі! Запам'ятай це! Ти жива лише тому що в тебе є те що мені потрібно! Я прийду пізніше! І ти скажеш мені де флешка! А поки що подумай над тим що я тобі сказав! (Він вийшов сильно гримнувши дверми)