На межі

26

Пройшовши половину зали я потрапила на терасу на якій був Хосе. Фотограф стояв спершись на поруччя і переглядав якісь фотографії.

- Хосе! (Сказала я практично пошепки)

- Емі! (Фотограф підійшов до мене і з усієї сили обійняв) - Де ти пропадала? Ти не виходила на зв'язок понад тиждень! Я так хвилювався за тебе я вже мовчу про твоїх батьків! Що тут відбувається? Що це все означає! (Кричав Хосе)

- Тихіше прошу! Зі мною все добре! Це довга історія, але ти повинен мені дещо пообіцяти! Не перебивай і слухай уважно! Тобі потрібно негайно повернутись в Чикаго! Зв'язатись з моїми батьками і сказати що зі мною все добре! Вони не мають ні при яких обставинах шукати мене! І ти не смій! Зі мною все буде добре! Я скоро повернусь! Обіцяю!

- Емілі ти чуєш себе? Ти в небезпеці і просиш мене піти і залишити тебе? Хто він для тебе? Хто він Емі?

- Це довга історія! Просто пообіцяй мені що зробиш все що я тебе попросили!

- Емілі я не впізнаю тебе! Я не піду звідси без тебе! Ми повернемось додому разом!

- Ні Хосе! Ні! Він небезпечний! Він знайде нас! З під землі дістане, але знайде! І тоді не залишить в живих нікого! Ні мене, ні тебе, ні батьків! Я знаю його! Він зробить це! Тому прошу зроби те що я тебе попросила! (Хосе довго мовчав як ніби обдумував що робити далі)

- Гаразд! Я зроблю все що від мене залежить!

- Дякую! (Я обійняла фотографа і вибігла в зал)

- Емілі! (Я застигла на місці як почула його голос. Тео підійшов до мене і взявши за руку відвів в сторону) - Де ти була?

- На терасі! (Сказала я)

- Що ти там робила?

- Говорила з твоєю мамою!

- Але моя мама в себе в кімнаті! (З підозрою сказав Тео)

- А...Так? Ну звісно! Ми поговорили і я пішла на терасу подихати свіжим повітрям! (Тео звірив мене поглядом, а потім подивився на когось за моєю спиною) Коли я обернулась побачила Хосе який якраз вийшов з тераси.

- Ми їдемо! (Сказав сухо він і схопивши мене за руку повів на вулицю)

- Хто він? (Запитав Тео коли ми були вже в дорозі)

- Хто? (Запитала я стараючись говорити рівно)

- Цей фотограф!

- Не знаю про кого ти говориш! (Сказала я максимально впевнено) Тео подивився на мене і знову перевів погляд за вікно. Здається пронесло! Видихнувши я трішки заспокоїлась. Хосе вже, мабуть в аеропорту! А значить в безпеці!

Незабаром ми були вже дома. Я пішла у свою кімнату, а Теодор у свою яка знаходилась в іншому крилі будинку. Сходивши в душ я переодягнулась і лягла спати. Сьогоднішній день був дуже важким! Нарешті він закінчився!