На межі

81

~ Теодор ~

Торкнувшись сусідньої частини ліжка я не відчув там Емі та одразу розплющив очі. Та на питання де вона швидко прийшла відповідь, адже з кухні лунали звуки чиєїсь присутності. Вставши з ліжка я одягнувся і пішов до дверей. Потрапивши на кухню я помічаю що Емілі говорить з кимось по телефону. Та як тільки помічає мене прощається з абонентом говорячи що передзвоне.

- Доброго ранку! (Сказала з посмішкою Емі та підійшовши до мене коротко поцілувала в щоку)

- Доброго! Хто дзвонив?

- Хіро! (Без жодних заперечень відповідає вона і повертається до плити) А в мені тим часом розростається дивне відчуття. Чому це Хіро телефонує їй в таку годину?

- Що він хотів? (З підозрою запитую я)

- Він питав як в мене справи та чи все добре!

- Боїться що я зроблю щось з тобою? (Зі смішком говорю я і ловлю сердитий погляд Емі)

- Ні! Просто цікавився як я! Ще ми говорили за проект!

- Що за проект?

- Фото архітектур Японії! Він допомагав мені з ним! Але оскільки я вже не повернусь в цю сферу роботи я сказала йому що б він опублікував її від свого ім'я! Ця стаття дасть йому можливість на роботу в кращих умовах! Вона дасть ріст його кар'єрі!

- Що ж ясно! (Я сів за стіл і старався відкинути з голови цього Хіро)

- Невже ти ревнуєш? (З посмішкою запитало це дівчисько)

- Я? Ні!

- Ревнуєш ще й як! Бачив би ти свій вираз обличчя зараз! (Крізь сміх сказала Емі)

- Ах так! (Я встав зі столу і швидко наблизився до дівчини) - А ну йди сюди!

- Ні! Не впіймаєш! (Емі сміючись втікла від мене в сусідню кімнату) Ми ганялись не довго і вже в невдовзі я завалив її на диван де почав лоскотати з усієї сили. Сміх дівчини пронісся по всій гостиній.

- Стоп! Досить! Будь ласка! (Сміючись просила Емі та я не зупинявся) Це продовжувалось декілька хвилин поки я не зупинився і не зловив погляд Емі.

- Ти тільки моя Емі! Повтори це! (Серйозно сказав я дивлячись на посміхаючись дівчину)

- Я тільки ваша містер Де-Сантяго! (Промовила крізь сміх вона)

- Ти нестерпна! (Сказав я і поцілував її)

- Сирники! (Крізь поцілунок сказала вона і почала відштовхувати мене)

- Що? (Вставши з запитав я)

- Сирники! (Крикнула Емі та вибігла з кімнати)

- Ну що? (Запитав я зайшовши слід за нею на кухню)

- Ще б трішки і моїм старанням прийшов би кінець! Сідай! Зараз накрию ні стіл!

***

Цілий день ми плавали в озері, після чого Емі читала мені книгу. День пролетів швидко та насичено! І ось ми сидимо в гостиній та як завжди насолоджуємось один одним за переглядом американського фільму.

- Дава завтра поплаваємо на кораблику? (Запропонував я)

- Давай! (Сказала з посмішкою Емі!)

Додивившись фільм я подивився на Емі яка мирно спала на моєму плечі та посміхнувся. Спочатку заставила мене подивитись цей сопливий фільм, а сама заснула. Так не піде! Я при встав і від мого руху Емі прокинулась.

- Ну що? Як тобі кінцівка? Підтвердила твої очікування? (Сказав я стараючись буди серйозним) Емілі ж розгублено подивилась на мене, а потім взяла себе в руки та зробила вигляд що все в нормі.

- Знаєш, кінцівка якась не зрозуміла! Не можу сказати як мені! Якщо коротко, то нейтрально! (Серйозно відповіла вона і я вже не стримав посмішки) - Щось не так?

- Ні! Все так! (сміючись сказав я)

- Та що таке?

- Ти спала Емі! І признайся в цьому нарешті!

- Хто? Я? Я все дивилась! Кінцівка була чудовою!

- Невже? А нічого що головний герой помер? (Запитав я)

- Помер? А...Ні нічого!

- Ти неймовірна Емі! (Сміючись сказав я і поцілувавши її в щоку встав і подав руку) - Пішли! Ти втомилась! Тобі потрібно поспати!