На межі

68

~ Емілі ~

Авто заїхало на територію величезної будівлі за межами міста і зупинилось прямісінько перед сходками. Теодор як істинний джентльмен вийшов з авто перший і обійшовши його з іншої сторони відчинив мені двері. Це всього лиш гра на публіку Емі! Сказала я собі аби вимкнути свою уяву що це все по справжньому. Як тільки я вийшла з авто обернулась окинувши поглядом стоянку яка була наповнена дорогими авто. Скільки непотрібного пафосу! Подумала я. Один з охоронців Теодора дістав з багажника авто кейс в якому була картина. Тео кивнув йому головою і взявши мене за руку пішов до входу в будинок.

Велика зала була наповнена людьми. Навколо фуршетні столи, а посеред кімнати музиканти. Рояль, скрипка і арфа грала в цей вечір. Рука Тео перемістилась мені на талію. Своїми діями він привернув мою увагу і лише зараз я помітила щасливу пару яка вже поспішала до нас.

- З днем народження! (Сказав Теодор обійнявши батька)

- Дякую, синку! Емілі... (Подивився він на мене)

- Вітаю! (З посмішкою сказала я. Чоловік крикнув в мою сторону і обійняв)

- Я не мав змоги побачити тебе після операції! Ти врятувала мені життя! Хто став донором я дізнався коли прокинувся після наркозу. І признатись чесно спочатку я не повірив! Небо подарувало нам тебе! Ти зробила щасливим мого сина! Врятувала мене! Дякую тобі! (Не відпускаючи мене з обіймів сказав він) - А ти! Бережи її як зіницю ока! Вона наш скарб! Якщо з нею щось станеться... Не подивлюсь що ти мій син! (Погрозливо сказав він Тео)

- Я нізащо не дам її в обіду! І волосини не впаде з її голови! (Сказав Тео і махнув комусь рукою) - Батьку, це тобі!

- Картина? (Здивувався він)

- Відкрийте! (Скомандував Тео охоронцю) І в наступну секунду кейс відкрився і перед нами пристала намальована нами з Тео картина. Описати здивування його батьків не було можливо.

- Дякую вам любі! (З вологими очима і посмішкою на лиці мовив іменинник)

- Мамо! (Привітався Тео з жінкою яка щойно підійшла до нас)

- Любі! Ну нарешті! Як ви? Емі, люба! (Протараторила жінка обнявши мене)

- В нас все добре! Як ви? (Відповіла з посмішкою я)

- Завдяки тобі я зараз щаслива! Мій син має чудову дружину, а я тепер засинаю без страху що мій чоловік не проснеться!

Вечір проходив спокійно. Хоч мені і було не комфортно в оточені цих людей. Кожен з них показував з себе більше чим представляє. Це кидалось в очі мабуть першим. Теодор був завжди біля мене. Ми стояли в кінці зали. Коли до нас хтось підходив Тео не давав мені і слова вставити. Він слідкував за кожним моїм кроком.

- Я зараз! Будь тут! (Сказав Тео і вперше за цілий вечір відлучився від мене) Мене це здивувало, куди це він так поспішає, подумала я! Та за декілька хвилин всі питання зникли. В натовпі в іншому кінці зали стояла блондинка модельної зовнішності. З посмішкою вона зустріла Теодора і ніжно обійняла.