На межі

85

Я довго не наважувалась та взявши себе в руки я все-таки набрала цей номер. Довгі гудки! Емі що ти робиш! Поклади негайно! Та було вже пізно! Слухавку на тому боці вже підняли!

- Емілі радий що ти дзвониш мені!

- Звідки ви знаєте що це я?

- Я знаю все! В тебе щось трапилось? (Після його слів сльози знову підступають до очей, сковтнувши я стараюся взяти себе в руки та в мене це погано виходить) - Емі ти можеш нічого не казати! Я і так зрозумію тебе!

- Мені потрібна ваша допомога! Але я не зможу вам відати флешку!

- Не потрібно! Я готовий допомогти тобі не отираючи нічого в замін! Ти хороша дівчина і мені прикро що ти постраждала від рук Тео! Якщо ти готова мої люди прийдуть за тобою сьогодні в ночі! Вони заберуть тебе і більше він не зможе знайти тебе! Ти будиш жити спокійним життям! І не думати про те що він може повернутись! Поряд зі мною ти будиш в безпеці!

- Я готова!

- Чудово! Тоді очікуй! За тобою приїдуть!

- Я в...

- Я знаю де ти! (Сказав Дон Бруно поклавши слухавку) Не знаю чи правильно я вчинила та мені більше не має що втрачати! Відклавши телефона на стіл я перевела погляд на документи. Він знищив мене! Розтоптав! Мені немає за що більше триматись! Я повинна відпустити його! Один рух ручкою і все закінчено! Хто б міг подумати що все так просто!

***

На годиннику була опівніч коли на мій телефон прийшло повідомлення.

"Виходь на задній двір! Там на тебе чикає авто! І забери квиток який вони залишили тобі!" Це все що йшлось в есемесці. Звідки він це все знає! Подумала я поклавши білет в кишеню джинсів. Добре що Франк приніс мені одяг за це я йому і справді вдячна!

***

На коридорах лікарні не було абсолютно нікого! Лише тиша супроводжувала мене до самих дверей лікарні. Вийшовши на вулицю я вдихнула повні груди холодного нічного повітря! В полі зору одразу з'явилась автівка. З чорної іномарки вийшов чоловік і замер на місці. Сподіваюсь що я не буду про це шкодувати подумала я і пішла в сторону нього.

- Доброї ночі міс! (Ввічливо сказав він відкривши мені задні дверки)

Невдовзі автівка їхала по нічному шосе відвозивши мене все далі й далі з відси. Спершись на сидіння я згадала як в перше приїхали сюди. Якими ми щасливим були тут. Я загадала всі наші дні які ми провели у двох і дала волю емоціям більше не тримаючи сліз. Тепер все буде по іншому! Пообіцяла я собі!