На межі

40

Коли я піднялась Тео вже не було! Подивившись ще раз в низ мені стало так шкода цих людей! І вони ще кажуть що цей варвар справедливий!? Ніколи не повірю! Зайшовши в кімнату я одразу пішла в ванну. Цей день здається був нескінченним! Та мене тішив факт що вже завтра я буду в рідному Чикаго!

Холодне простирадло торкнулась шкіри. Повернувшись лицем до вікна я закуталась в плед і замріяно дивилась на місяць. Як же все-таки може різко змінитись життя! Ще вчора я була простим фотографом Чикаго! А зараз? Зараз я дружина самого Теодора! Впевненого в собі, небезпечного і холодного Тео! Цікаво він з дитинства такий? Ну не може людина бути байдужою до всіх і всього. Звичайне привітання сприйняти як не знати що! Але з другої сторони можливо йому зараз не до цього? В нього зараз складна ситуація! Батько помирає, а я... Я знову захищаю його! Так, потрібно взяти себе в руки! Мабуть, це перевтома! Заплющивши очі я заснула.

- Міс, прокидайтесь! (Шепотіла Ешлі торкаючись мого плеча рукою) - За годину за вами приїде авто!

Розплющивши очі я поволі встала з ліжка.

- Що ви бажаєте на сніданок?

- Дякую Ешлі, я не голодна! Не буду снідати!

- Гаразд, як бажаєте, тоді я піду!(Сказала дівчина і вийшла з кімнати) За вікном яскраво світило сонце що здавалось не поганим початком дня! Прийнявши прохолодний душ я переодягнулась в джинсове плаття і білі кросівки.

Коли я спустилась в низ Тео не було ніде що здивувало мене. Я очікувала що він проведе мені як мінімум лекцію як малій дитині! Розкаже що не можна робити, що можна ну і обов'язково нагадає що мені немає куди тікати, але він вирішив навіть не проводити мене. Ну що ж, так ще краще!

- Міс автівка вже очікує на вас! Якщо ви готові, то можемо їхати! (Сказав Марк)

- Так, я готова! Поїхали! (Сказала я і вийшла на вулицю) Водій вийшов з автівки та допоміг мені з моєю невеличкою сумкою. Сівши в середину я подивилась на терасу на якій стояв Тео. Прищурившись він дивився на мене, а потім махнув рукою і автівка рушила з місця. Теодор обернувся і пішов в будинок. Спершись на сидіння я задумливо спостерігала за дорогою. Вже скоро я побачу Хосе і батьків! Я настільки рада що досі не можу повірити в це! Не можу повірити що Тео мене відпустив! З його любов'ю контролювати все і всіх відпустити мене це було щось!

***

Шасі літака торкнулись смуги в аеропорту Чикаго. Ось я і дома! Якби це не звучало, але я думала що я вже ніколи сюди не повернусь. Забравши свій багаж я викликала таксі та поїхала до батьків.