На межі

24

Ми їхали вже приблизно хвилин 20 і лише зараз Тео вирішив розірвати тишу.

- Коли ми приїдемо ти будиш вести себе як закохана дівчина! Не сперечайся зі мною при інших! Не відходь далеко! Ні з ким не говори без мого дозволу! Запам'ятай для всіх ми щаслива пара яка скоро одружиться! (Сказав він дивлячись в вікно)

- Гаразд! Як скажеш! Я згодна але..

- А твоєї згоди і не потрібно було! Ти робиш те що я тобі говорю! Запам'ятай це! (Перебивши мене сказав Тео і витягнув якусь маленьку коробочку) - Одягни це!

Я здивувалась! Невже це ще якась прекрасна? Але як тільки я взяла її в руки одразу згадала про важливу річ якої не вистачає для підтвердження нашої історії. Каблучка з білого золота і великим діамантом ідеально підійшла мені. На зворотній стороні була надпис на іспанській "Завжди поряд" Як символічно. Вирішив нагадати мені що мені не втекти. Що ж добре. Лише зараз я помітила що на його руці теж була каблучка. Вона була класичною. Цікаво в нього теж є надпис?

- Сер, ми на місці! (Сказав водій і вийшов з автівки) Тео вийшов першим і протягнув мені руку. Коли я була вже на вулиці побачила будинок був трішки меншим за будинок Теодора. Подвір'я було теж великим, по обидві сторони від входу стояли колони поряд яких стояла охорона.

- Посміхайсь! Там будуть фотографи! (Сказав варвар і взявши мене під руку повів в середину) Першим що кинулось мені в очі коли ми зайшли в середину це велика кількість людей. Тео проходив мимо них і з деякими навіть вітався! Чесне слово! Я перший раз почула від нього "Доброго вечора" або ж "Радий вас бачити" Я не знала що він знає такі слова. Зазвичай в дома він...так стоп! Дожились! Я називаю свою в'язницю домівкою! Емі ти сходиш з розуму.

- Емілі! Тео! (Почувся знайомий голос) Арон буквально підлетів до нас.

- Доброго вечора! Вітаю з днем народження! (Сказала я з посмішкою на лиці)

- Ох, дякую люба! Я так радий вас бачити! (Раптом до нас підійшла жінка) - Познайомся це мама Теодора, Лара!

- Я не вірю своїм очам! Невже це сталось з нами! (Сказала жінка і обійняла мене)

- Мамо! (Протягнув Тео)

- Що? Я що не можу потішиться? Боже яка ти красива! Любий ну чого ти стоїш! Представ її всім!

- Так ти права! (Чоловік зник ненадовго, а потім опинився в центрі зали) - Прошу хвилинку уваги! Сьогодні як ви знаєте ми святкуємо не лише моє день народження! Але й помовку! Мій син нарешті знайшов собі цю саму! Дівчину в яку закохався! Емілі Де-Сантєго! (Всі перевели свій погляд на нас. І буквально з нікуди з'явились фотографи які вирішили що потрібно сфотографувати "Щасливу пару" і тут я побачила його....