На межі

14

Я витратила хвилин 10, щоб розв'язати мотузку за допомогою виделки. Так коли я була вже практично вільна на мене чекала головна перешкода. Металеві двері дивились неприступно. Але не для мене! Згадавши батькові уроки я сіла біля. замку і крутивши зубчики виделки робила спробу відчинити замок. Хвилин 20 я робила все що тільки могла і вміла та нічого не виходило! І ось коли нерви вже здавали замок відкрився! Я не вірила своїм очам! Невже вийшло? Подумала я! Так зберись! Час тікати звідси!

Поволі відкривши двері я опинилась в пустому коридорі в якому горіла лише одна лампа! Я довго думала йти чи ні! Але назад дороги немає! Поволі йшовши в перед я зрозуміла що мала рацію. Це був підвал! Підійшовши до сходів які вели наверх я не могла уявляти собі що може ховатись за ними!

А раптом він вже приїхав? Або ж там багато охорони повз якої мені не вийде пройти? Я не помітила як вже опинилась біля дверей які дивом були відчинені. Відкривши їх я замерла на місці. Перед мною з'явився ще один коридор, але цього разу він був іншим. Стіни в темно сірих тонах на яких висіли картини. Коридор був широким і довгим! Я б навіть сказала що він більший за мою власну кімнату! Підлога була з темного дерева, а сам коридор вів в якусь кімнату. Як тільки я дійшла до його кінця опинилась біля величезних сходів які вели на верх! Вони були величезними по дві сторони від стін. А сама кімната в яку я потрапила опинилась прихожою. Хоча я б її так не назвала! Тут можна було влаштувати якийсь бал або ще щось! Інтер'єр будинку був неперевершеним! І підходив варвару! Можна сказати доповнював! Одразу видно чий це будинок!

Відкинувши всі думки я подивилась на вхідні двері зрозуміла що час настав! Та як тільки я зробила крок вперед і вийшла зі своєї схованки вхідні двері відчинились і в будинок зайшов чоловік років 65. Він не був охоронцем це точно і виглядав дуже солідно! Чорний костюм і тростинка яку скоріш за все він носить просто для загального доповнення образу! Я завмерла і як ніби приросла до підлоги. Чоловік спочатку здивувався, а потім з посмішкою підійшов до мене і почав пильно мене роздивлятись. А я продовжувала стояти. Раптом в приміщення зайшов цей варвар і завмер на місці з шоком на лиці.

- Синку ти не говорив що в тебе є дівчина! (З посмішкою сказав це чоловік. Судячи по сказаному він батько цього варвара! Від почутого я аж поперхнулась) - Я так радий! Нарешті дочекався! (Сказав він і обійняв мене)

- Вибачте, але я....

- Так! Це моя дівчина! Емілі йди до мене! (Сказав він з посмішкою і розвів в сторони руки для обіймів)