На межі

73

~ Емілі ~

Розплющивши очі я помітила червону троянду поруч з собою. Спочаткку я подуала що це все сон аджже не помятала як потрапила в кімнату. Та коли сон повністю відступив я піднялась на ліжку і взяла в руку троянду вдихнувши її аромат. Красивий бутон і стебиль без жоднї колючки. Невже торбується що б яне поранилась? Перевівши погляд на місце де лежала троянда я побачила записку.

"Не забувай про свою обіцянку!" Було написано красивим почерком. Посмішка сама собою зявилась на лиці і я ще раз вдихнула аромат троянди. Стук в двері і в кімнаті з'являється хатня робітниця

- Доброго ранку місіс Де-Сантяго! Ваш сніданок готовий! Стіл накрито на терасі!

- Дякую! Вже йду! (Відповіла я і поспішила в ванну)

***

Сніданок на відкритому повітрі під цвірінькання птахів і сонячних променів був чудовим! Останім часом я перестала сприймати це місце як свою вязницю! Мені тут затишно! Я відчуваю сибе в безпеці...

Закінчивши з омлетом я повернулас в свою кімнату. Чим ж мені зайнятись? Думала я ходивши зі сторони в сторону. На думку практично одразу прийшла хороша ідея.

Довгий, завжди темний і такий знайомий коридор привів мене до дверей мастерської. Я не знаю що я тут роблю і звідки в мені стільки сміливость зайти в цю кімнату без його дозволу. Торкнувшись ручки дверей я здивувалась що вони відчиненні. Мені вистачило сміливості прийти сюди але не переступити поріг. Невже ти йшла сюди з надією що двері зачинені Емілі? Зібравши свою сміливість я зайшла в ередину і нащупавши вмикач, увімкнула світло. Зараз тут було все по іншому. Всья кімната була заставлина мальбертами з величезними картинами які були завішані тканиною. Цікавість взяла верх і я зробивши крок в перед потягнла тканину що накривала най блщу картину. В мене було таке відчуття що підімною провалилась земля. Шок і здивування не можливо було описати, адже на картині була зображена я! На величезному холсті був мій портрет. Все було намальовано настільки професійно, що картина була неначе фото. Все до останньої дрібниці співпадало. Навіть невеличкий шрам з дитинства на правому плечі був зображений на полотні.

Я стояла на місці і навіть не могла поворохнутись. Та коли я перевела погляд на інші холсти вже не змогла стримати цікавості. Відкриваючи картину за картиною я все більше думала чи не сон це випадково? Тому що реальністью це не могло бути а ж ніяк! Я стояла по центрі кімнати в повному ступорі і мені було важко навіть вдихнути повітр'я!

Мої портрети були по всюди! Навіщо він малював мене? Що це все означає? В мене було багато питань і я хотіла отримати відповідь на них! Вже і зараз!