На межі

63

Завершивши з документами на підпис я перейшов до опрацьовання нового проекту. Будівництво нового хмарочоса в Окленді розпочнуть з наступного місяця! Перед тим мені потрібно ще раз оглянути проект аби уникнути чогось не запланованого!

Звук шпильок по плитці, стук у двері та лише після мого короткого "Заходьте" в кабінеті з'являється Лора.

- Містер Де-Сантьяго прийшла нагагадати що завтра у вас зустріч з інвесторами! Також я принесла лист який вчора вечір принесли на ваше ім'я!

- Добре, якщо це все можеш йти! (Як тільки блондинка виходить з кабінету зачиняючи за собою двері тягнусь за листом здогадуючись хто його відправив! Лише одна людина на землі відправляє мені ці листи вже декілька років не дивлячись що на дворі 21 століття і людство придумало більш зручний спосіб спілкування)

" Тепер гра буде набагато цікавішою!" (Це все що було написано в анонімному листі) Не важко здогадатись що це Дон Бруно! Невже він так і не заспокоїться? Я хотів зберегти йому життя! Я попереджав! Як тільки він замахнеться на моє я зітру його з лиця землі як і його батька. Так, саме Дон Бруно син цього виродка який в ту жахливу ніч вбив моїх батьків і поплатився за це! Я думав що він розумніший і не полізе в гру в яку програє! Та ні. Вже понад 7 років він присилає мені листи з пустими погрозами. Та лише цього року я побачився з ним в перше. Загалом ми зустрічались з ним 4 рази. Не враховуючи ту зустріч на конюшні. Як згадаю як він дивився на Емілі. Як посміхався, як говори в з нею. Злість переповнює мене і я розриваю лист на шматки.

Відкидаюсь на крісло і в голові одразу з'являється і хороші спогади цього вечора. Поцілунок з Емілі був неочікуваним, та таким бажаним водночас! В цю секунду я перестав себе контролювати і просто вдався відчуттям. Я хотів цього! Хотів відчути її поцілунок. На долю секунди вона навіть відповіла мені та правда одразу відступила. Ледь не помітна посмішка з'являється на лиці. Її впертість, наполегливість і сором'язливість не зрівняти ні з чим!

~ Емілі ~

Я снідала на кухні коли туди зайшов Теодор. Вчора я його так і не дочекалась, скоріш за все він приїхав дуже пізно! Зустрічаю його погляд і миттю опускаю очі в тарілку.

- Доброго ранку! (Чую його голос неподалік і знову підіймаю погляд)

- Доброго! (Трішки шокованим голосом відповідаю я. Він в друге привітався зі мною побажавши доброго ранку! Настрій вже встиг покращитись і я вже не звожу з нього очей) - Смачного! (Додала я і продовжила свою трапезу омлетом з легкою усмішкою на лиці)

Дзвінок телефону розрізає тишу і Теодор відволікається, щоб відповісти на нього.

- Слухаю! Чорт, забув! Так, замов йому щось, не знаю, наприклад годинник! Все давай, я відключаюсь! (Теодор кладе трубку і спокійно продовжує снідати, а мене розпирає цікавість! Що він там забув, а головне кому?)

- Щось сталось?

- В мого батька день народження після завтра! З останніми подіями я зовсім про це забув! Але це не проблема моя секретарка вже шукає йому подарунок! До речі він влаштовує бал в честь цього! І туди ти підеш зі мною!

~ Теодор ~

Ла лиці Емілі з'являється незрозумілі емоції здивування і злості. Я сказав щось не так?

- Що таке?

- Ні все добре! (Відповідає вона та мені цієї відповіді не достатньо, дівчина швидко це розуміє і не охоче продовжує) - Просто як можна забути про день народження свого тата? Ще й довірити покупку подарунку якійсь секретарці? (Обурено запитує вона!)

- А що не так? Вона підбере йому щось гідне!

- Що? Годинник?

- А в тебе є кращі ідеї? (Задаю зустрічне питання. Емі на секунду відводить погляд в бік замислившись над чимось)

- Так! Є!