На межі

41

Невеличкий особняк за межами міста з садом і альтанкою. На подвір'ї бігає мастиф Чакі і щасливо махає хвостом зустрічаючи мене. Дзвінок в двері та очікування довго очікуваної зустрічі.

- Емілі?Ти ж на курсах в Парижі! (Здивувалась мама! Все-таки Хосе зробив все як я просила!)

- Вони завершились швидше і я вирішила провідати вас!

- Правильно! А то ми вже почали забувати як ти виглядаєш! Заходь! Любий дивись хто приїхав!

***

Ми сиділи в альтанці на задньому дворі і обговорювали мої успіхи в Чикаго! Тато готував мангал, а ми з мамою нарізали овочі для салату.

- І наскільки ти до нас?

- На три дні! (Відповіла я татові)

- Мало, але й то добре! А що з твоїм телефоном? Ми з мамою дзвонили 100 разів! (Лише зараз я згадала що Тео відібрав його в мене ще тоді коли я була без свідомості. З останніми подіями я вже й забула про нього)

- Я загубила його! Це не важливо, краще розкажіть що в вас нового?

- Ну що розказати... (Раптом ми всі почули звук фіртки)

- Ви на когось чекаєте? (Запитала я)

- Та ні начебто! (Відповіла мама)

- Я піду подивлюсь, а ви закінчуйте з салатом! (Сказав тато і зник з нашого полю зору)

- Любий ну хто там? (Крикнула мама)

- А це до нашої Емілі! (Відповів він) Ми з мамою переглянулись і залишивши нарізку вийшли з альтанки і пішли до батька. Шок від побаченого окутав мене з ніг до голови. Тео в джинсах, білій футболці і букетом білих троянд в правій руці. Боже ущипніть мене! Невже я бачу це? Ні ні ні! Що він тут робить?

- Доню, може познайомиш нас? (Запитала мама, а я стояла не в змозі сказати ні слова)

- Доню! (Почувся голос тата)

- Т...так, це, це Теодор мій... (Запинаючись сказала я не відводячи погляду від Тео)

- Твій хто? (Запитала мама)

- Хлопець! (Відповів Тео за мене і підійшовши до мене вручив букет і обійняв) - Сюрприз! (Прошепотів він викликавши мороз по шкірі)

- Хлопець? Емілі це як розуміти? (Запитала мама)

- Люба ну чого ти? Наша донька нарешті подорослішала! Я не бачу тут нічого поганого! Проходьте, будимо знайомитись! (Сказав тато і пішов в альтанку покликавши за собою маму)

- Що ти тут робиш?

- Я сказав що відпущу тебе! Але не сказав що саму! (Сказав Тео і обійшовши мене пішов за батьками) Супер, це цього мені не вистачало! Навіщо він тут?

~ Теодор ~

Вечір проходив начебто не погано. Познайомившись з батьками Емілі я дізнався про неї більше. Батько Емі виявився цікавим співрозмовником навіть для мене. Емілі з мамою накривали на стіл під час того як ми з її батьком смажили м'ясо. Я бачив як пильно за мною спостерігає Емі чекаючи на підставу і мене це забавляло. Нехай не розслабляється!