83

805 42 0
                                    

- Як вона? (Запитався я в лікаря сподіваючись на хороші новини)

- Їй вже краще! Дівчина прийшла до себе! (Почувши його слова я з полегшенням видихнув)

- Я хочу до неї!

- Вона спить і до ранку її не варто хвилювати!

- Я хочу до неї! (Ще раз повторив я й обурено подивився на лікаря) Старенький чоловік видихнув і махнувши рукою закликав до себе медсестру.

- Проведи містера Де-Сантяго до його дружини! (Сказав він їй)

- Дякую!

Медсестра провела мене до потрібної палати й залишивши біля дверей пішла. Відкривши двері я зайшов в середину. На ліжку по серед палати спала Емі. На її обличчі була киснева маска, а до руки прикріплена кадильниця. Сівши поряд я взяв її за руку. Я не зміг її захистити! Це все через мене!

Аж до світанку я просидів в палаті Емі не відпускавши її руку і не зводивши з неї очей стараючись запам'ятати кожну лінію її обличчя. Недарма говорять що треба насолоджуватись кожною хвилиною кожним моментом. Вставши з крісла я поцілував Емі в щоку.

- Пробач! Але так буде краще! (Це було останнє що я сказав перед тим як вийти) В коридорі я зустрічаю Франка.

- Як вона?

- Вже краще!

- Чудово значить скоро ти забереш її до дому! Я вже посилив охорону і такого більше не повториться!

- Ні Франк! Вона не повернеться туди!

- Що ти маєш на увазі? (Здивовано запитав він)

- Їй не місце поряд зі мною! Якщо я хочу її захистити, то повинен відпустити!

- Ти впевнений?

- Так! І ти мені в цьому допоможеш!

~ Емілі ~

Запах ліків, якісь дивні звуки. Розплющивши очі я не розумію що відбувається. Я лижу на ліжку в якісь білій кімнаті. Поряд стоїть якась дівчина. Голова запаморочена і я нічого не розумію!

- Де я? (Запитую я хриплим голосом)

- Ми в лікарні! Як ви себе почуваєте? (Запитала вона)

- Я...я нормально! А що трапилось?

- Ви потрапили в пожежу!

- Де Тео? (Налякано запитую я коли до мене доходять її слова і встаю з ліжка одразу відчувши запаморочення)

- Вам не можна вставати! Ви занадто слабкі! (Сказала медсестра поклавши мене назад) - Хто такий Тео?

- Мій чоловік! Теодор Де-Сантяго! (Дівчина хотіла щось сказати та її перебив стук у двері. В палату зайшов Франк)

- Франсуа де Тео?

- Вийдіть! (Сказав він медсестрі, та послухавши вийшла з палати)

- Франсуа не лякай мене де Тео? З ним все добре?

- З ним все добре! Не хвилюйся! (Відповідає він і сідає поряд зі мною)

- Де він? Поклич його!

- На жаль я не можу цього зробити!

- Чому?

- Теодор вилетів в Іспанію годину тому!

На межіWhere stories live. Discover now