На межі

22

~ Теодор ~

Приїхав до дому я досить пізно! Заїхавши на подвір'я я вийшов з автівки і пішов в середину.

- Доброго вечора! (Привіталась Ешлі)

- Де Емі?

- На терасі сер! (Знявши пальто я віддав його Ешлі і пішов на верх)

На нічній терасі в кріслі сиділа дівчина. Підійшовши балище я помітив що Емілі спить. Зараз вона подобалась мені більше. Вона не сперечається, не кричить і не робить спроб перебороти мене. Такий собі, невинний ангел якому передбачено загинути від моїх рук! Признатись чесно коли я дізнався що це дівчина я був здивований!

Якби вона тільки послухала мене з самого початку! Так Тео! Досить! Ти візьмеш від неї все що тобі потрібно! А потім як і зі всіма! Просто натиснеш на курок. Не забувай хто ти!

~ Емілі ~

Розплющивши очі я підскочила з місця. Перед мною сидів Теодор і з цікавістю дивився на мене. Сон кудись різко пропав.

- З приїздом! (Сказала я і в нагородження отримала ухмилку)

- Дякую! (В повітрі знову повисла вбиваючи тиша) - Завтра о 15:00 прийдуть візажисти і допоможуть тобі! О 17:00 ти повинна бути готовою! (Сказав Тео після довгої паузи і вийшов з тераси) Лише зараз я спокійно змогла видихнути. Поряд з Теодором я відчувала себе не комфортно, навіть не знаю як це описати він постійно давив на мене своєю присутністю. Лише один його погляд лякав, заставляв пошкодувати про все на світі. Хоч я його і не боялась все одно відчувала щось незрозуміле. Мабуть, це природний інстинкт самозахисту. Посидівши трішки на терасі я оговталась і пішла в кімнату. Завтра буде важкий день!