На межі

28

Я знову підбігла до Тео і встала перед ним.

- Будь ласка! Дай йому піти! Будь ласка! Я зроблю все що захочеш! Прошу! Він не винен! (Без перестанку говорила я неначе робот) Перед очима я вже нічого не бачила від сліз. Спина Тео напряглась, а рука знову опустилась.

- Заберіть її! (Сказав він холодно і вже в наступну секунду мене схопили і потягнули в будинок. Я виривалась, кричала, билась! Але ніхто на це і уваги не звернув і вже зовсім скоро я була у своїй кімнаті. Двері за мною зачинились. на ключ, а в мене почалась істерика. Він вб'є його! Підбігши до вікна я не побачила там нікого! Куди він його повів?

Я била кулаками у двері хвилин 10 після чого безсильно сіла на паркет біля виходу. Чому я? Що я зробила не так? Я встигла задрімати, але не надовго. Почувши звук ключа в замку я встала. Двері відкрились і перед мною опинився Тео. На мене раптом найшла нова хвиля злості. Зараз я бачила в ньому вбивцю свого друга! Я налетіла на Теодора.

- Що ти з ним зробив? Де він? (Кричала я бивши його по грудях) Він стояв не рухаючись і спостерігав за мною. Та коли йому все-таки надоїло я опинилась притиснутою до стіни.

- Заспокойся! (Крикнув він) Я знову відчула сльози на своїх очах і зажмурилась.

- Де він? (Прошепотіла я)

- Ти обманула мене сказавши що не знаєш його! Ще тоді на вечірці мені донесли вашу розмову! Твій бовдур слідкував за нами всю дорогу думаючи що його ніхто не помітив! А потім ще осмілився зайти на мою територію! В принципі я ще тоді знав що він прийде! Такі як він люблять строїти з себе героїв! Тому мені довилось провчити його! (Останні слова викликали мороз по шкірі і я зробила спробу відштовхнути його, але це було марно! Теодор притиснув мене ще більше стиснувши руку на моїй шиї) - Твого Хосе підвезли до аеропорту, щоб він ненароком не загубився! Але це нічого не означає ЕМІЛІ! Ти пообіцяла мені дещо! Сказала що будиш робити все що я скажу! Так ось Емі! Тепер якщо навіть якась дрібниця буде не так, як я захочу мої люди знайдуть його і прикінчать! Хоча ні! Вони привезуть його сюди і я пристрелю його на твоїх очах! Щоб ти змогла добре відчути свою помилку! (Прошепотів він мені на вухо і відпустивши вийшов з кімнати хлопнувши дверми) Я лягла на ліжко і дала волю сльозам...

- Міс? (Почувся тихий, наляканий голос Ешлі) - Як ви? Містер Де-Сантьяго сказав промити вам рани! Що трапилось?