На межі

27

Я проснулась від звуку вистрілу за вікном. Зірвавшись з ліжка я підбігла до вікна, але нічого не побачила оскільки на дворі була ще ніч. Накинувши шовковий халат на своє плаття я вибігла з кімнати. В будинку було тихо, ані душі. Серце билось на шалені швидкості! Що могло статись? Де Тео? Спустившись на перший поверх я завмерла на місці закривши рот рукою, щоб не закричати.

Вхідні двері були відкриті. На подвір'ї стояв Теодор тримаючи зброю в руці. Двоє охоронців стояли за його спиною, а ще двоє тримали Хосе який ледве стояв на ногах. Час як ніби зупинився! Що він тут робить? Я ж просила його! Лише коли Тео підняв зброю і навів на Хосе я прийшла до себе і зірвавшись з місця побігала на вулицю.

- Тео ні! (Крикнула я) Коли я була вже в кроці від нього, щоб зупинити мене перехопила охорона і тримаючи за руки не давала можливості зробити ні кроку. Хосе підняв погляд на мене. Таким я бачила його в перше. В його погляді було все. Починаючи від злості і закінчуючи співчуттям. Я повинна допомогти йому! Він тут через мене!

Я виривалась, але цим бовдурам хоч би що! На очах швидко з'явились сльози від розуміння свого безсилля!

- Тео будь ласка! (Крикнула я з усієї сили) Він повернувся в пів обороту на декілька секунд і знову повернувся до Хосе. Такого я ще не відчувала! Страх за друга! Хоча ні! Хосе мені не просто друг! Він мені як брат! Він скільки раз мені допомагав і навіть зараз не кинув. Лише зараз я помітила що він ранений. Його сорочка з лівої сторони на плечі була червоного кольору. Ця картина була останню краплею. Я почала вириватись з усієї сили. Раптом охорона відпустила мене, я не розрахувала сил і впала на асфальт та швидко встала та підбігла до Тео і встала перед ним.

- Тео! Тео, будь ласка! Не треба! (Сказала я поклавши свої руки йому на лице) Він відірвав погляд від Хосе і подивився на мене. Мені здавалось що це тривало вічність. Я перевела свої руки йому на плечі.

- Будь ласка! (Знову прошепотіла я вже не стримуючи сліз) Обличчя Теодора було як завжди байдужим і в наступну секунду він відштовхнув мене з такою силою що я відлетіла в бік. Різкий біль в колінах і ліктях. Голова гуділа. Я схопилась за неї і відчула щось мокре під рукою. Це була кров. Моя ліва брова була розсічена. Перед очима все крутилось. Теодор впевнено зробив крок до Хосе і в тиші я почула звук запобіжнику.