На межі

59

- Ти це про що? (З цікавістю запитала я)

- Підійди до вікна! (Сказав Теодор) Декілька секунд я ще сиділа на ліжку недовірливо дивлячись на нього шукаючи в чому тут підстава?

- Підійди, подивись! (Ще раз повторив він і моя цікавість взяла верх) Підійшовши до підвіконня я відсунула тюль в бік і втратила мову. На подвір'ї біля автівки стояв мій тато і мама спостерігаючи як Марк витягує їхні валізи з багажника.

Зробивши глибокий вдих я все ніяк не могла повірити своїм очам. Та раптом батьки підняли свій погляд на мене і разом помахали мені рукою. Я не в змозі втримати емоції підбігла до Тео.

~ Теодор ~

Руки дівчини міцно зімкнулись на моїй шиї. Я звісно знав що вона буде рада, але такого я не очікував. Обійнявши дівчину у відповідь я почув ледь чутне "Дякую"

Емілі відійшла від мене і я зустрів її погляд який світився від радості. На лице Емілі була величезна посмішка яка передалась мені.

- Біжи не заставляй їх чекати! (Сказав я. Емілі не сперечалась і вже в наступну секунду її як слід простив)

І що за дівчина? Поправивши краватку я вийшов з кімнати в слід за Емілі.

~ Емілі ~

Міцно обійнявши батьків я ще досі сумнівалась чи не сон це ненароком?

- Емілі ти їх зараз задушиш! (Почувся голос за моєю спиною) Обернувшись я побачила Теодора.

- З приїздом! (Додав він підійшовши до нас)

- Дякуємо! Ми дуже раді що ти запропонував нам приїхати до вас! Ми сумували за донькою! Та й з її непосидючістю не знали коли ще побачимось! (Відповів тато)

- Містер Де-Сантяго сніданок готовий! (Сказала Ешлі зайшовши в хол)

- Дякую! Ми вже йдемо! (Відповів Теодор, а дівчина встала в ступор! Тео рідко, а точніше ніколи не дякував персоналу. Ну принаймні я цього не чула! Дівчина усміхнулась у відповідь і зникла в сусідній кімнаті)

***

День проходив чудово! За сніданком мама з татом як завжди розповідали історії з мого дитинства. Любили вони це робити що зробиш? Тео уважно їх вислуховував і навіть декілька раз засміявся. Після сніданку Тео кудись зник залишивши мене з батьками на одинці. Ми розмовляли на різні теми, сміялись! Одним словом насолоджувались моментом!

- В мене все готово! Можемо йти! (Сказав Теодор зайшовши в гостину) І що це він придумав?

- Куди? (Здивувалась я)

- Я пообіцяв твоєму батькові риболовлю на яхті! Хомар вже чикає на нас!