На межі

71

Дівчина довго мовчала не звертаючи на мене жодної уваги. А коли закінчила з помадою поклала її у свою сумку і нарешті повернулась до мене.

- Емілі люба! Ти думаєш я не розумію? З першого разу як я побачила тебе зрозуміла що тут щось не, так! Ти та Теодор зовсім різні! І як так вийшло що ви одружились ще досі залишається для мене загадкою! Але що б це не було це справжнісінький фальш! Ти і Теодор зовсім різні. Ти сіра мишка, і я впевнена що те що ти тут це всього лиш збіг. Ти не його кругу спілкування! Чи я не права? (З посмішкою запитала вона) В середині мене було справжнісіньке торнадо. Злість охопила мене всю і я вже не контролювала її. Та як тільки я хотіла поставити її на місце, дати відпір вона знову заговорила.

- Емілі, навіть сліпий побачить що між вами нічого не має! Ти всього лиш його собачка, яка стоїть поряд з господарем і чекає на свою команду. Тому давай не будимо грати в цей дешевий спектакль.

- Досить! Я не собачка! Я особистість! І я кохаю Теодора так само як і він мене! А те що ти в це не віриш мені глибоко начхати! Краще тримайся від мене якомога далі! (Обуреним тоном сказала я і вилетіла з вбиральної як ошпарена) Такого приниження у свій бік я ще не отримувала. Знайшовши поглядом Теодора я попрямувала в його сторону повністю не контролювавши себе.

- Теодор я хочу до дому! (Чітко і ясно сказала я)

- Емілі я зараз зайнятий! Зачекай трішки і поїдемо! (З посмішкою відповів він і продовжив спілкуватись з гостями) Та я продовжила стояти на своєму місці навіть не поворухнувшись. Теодор знову подивився на мене і вибачившись перед співрозмовниками відвів мене в сторону.

- Що таке?

- Я хочу до дому! Якщо ти не хочеш їхати скажи охороні нехай відвезе мене одну!(Тео відвів погляд в бік і знову подивився на мене)

- Гаразд! Але спочатку попрощаємось з батьками!

***

В перше за цей вечір я відчула полегшення, опинившись в салоні автомобіля. Я хотіла забути цей вечір та Теодор мав інші плани.

- Що сталось? Що вона сказала тобі? (Запитав він не дивлячись на мене)

- Ти про що?

- Хочеш не кажи! Але що б вона тобі не сказала не сприймай це близько! Міра специфічна, вона завжди любила зачепити когось! (Як він здогадався? Відвівши погляд від нього я помітила що ми їдемо зовсім не до дому. Автівка звернула з шосе і серпантином почала спускатись в низ.

- Куди ми? Я хочу до дому!

- Поїдемо! Не хвилюйся! Але спочатку я хочу що б ти з'їздила зі мною в одне місце...