На межі

13

Пройшло, мабуть години пів як двері відкрились. А на порозі стояв якийсь чоловік. Дивлячись на його зовнішній вигляд, мабуть він один з охоронників цього варвара.

- Привіт! Я Андре! (Посмішкою сказав він)

- Як мило! Цей варвар вирішив послати тебе! Я все одно нічого не скажу!

- Не варто так! Мене ніхто не посилав! Просто мені стало тебе шкода! Містер....Емм думаю якщо він не назвав тобі свого ім'я, то мені теж не варто його казати! Він сказав не заходити до тебе!

- То чому ти це зробив?

- Його зараз немає дома! І мені стало тебе шкода! Пройшла практично доба як ти тут! (Я здивовано подивилась на нього! Значить мене немає добу! Чудово! Думаю ще трішки і Хіро почне мене шукати!) Андре поклав піднос який я раніше не помітила на стільчик і обійшовши мене зі спини розв'язав мотузки. Я одразу схопилась за зап'ястя! Вони сильно боліли і були почервонівшими!

- Поїш! Пізніше мені потрібно буде знову зав'язати тобі руки! Бо якщо він дізнається в мене будуть проблеми! (Сказав він і усміхнувшись пішов на вихід) Як тільки двері зачинились і я почула як Андре віддаляється від них підійшла до тарілки. На ній був омлет з беконом і трішки овочів. Поки я їла я думала що робити далі! Я не сумніваюсь що скоро Хіро підніме все місто на ноги, але не сидіти ж мені тут і чекати на нього! Я навіть не знаю де знаходжусь! Коли я доїла в мене з'явилась начебто геніальна ідея! Потрібно тікати звідси! Андре сказав що цього варвара зараз немає дома! І це ідеальний шанс!

Коли я почула чиїсь кроки по коридору швидко сіла на стільчик заховавши в рукав виделку.

- Поїла? (Запитав ввічливо охоронник)

- Так, дякую!

- Що ж тоді я змушений повернути все на свої місця! (Я кивнула головою і завела руки за спину. Андре зв'язав мені їх і забравши тарілку вийшов з кімнати зачинивши за собою двері на замок.

Посидівши ще декілька хвилин я вирішила що час втілити свій план! Зараз мій один єдиний шанс! Яким потрібно скористатись!