На межі

49

-А чому ти не спиш? (Запитала я) На його лиці лиш на мить з'явилась ухмилка яка швидко зникла. Тео знову подивився на вогонь відпивши алкогольного напою.

- Мені було 6 коли він вбив моїх батьків! Я пам'ятаю цей вечір! Ця картина ще досі перед моїми очима! Ми з батьками поїхали в заміський будинок в якому планували зустріти новий рік. Тоді була люта зима. І ось я малий з батьком сиджу біля ялинки і граю в потяг який вони подарували мені. Мама накриває на стіл. Все було начебто чудово. В нас була традиція! Писати бажання на листку і спалювати їх на новий рік коли годинник проб'є 12. Але цього разу ми не встигли. За декілька хвилин до нового року прийшов він! Монстр який був здатен на все. Мій батько був з ним в поганих відносинах! Їхня війна тривала довго! Скільки я себе пам'ятаю! Та в цей вечір він вирішив все закінчити! Він застрелив їх на моїх очах! Він вбив би й мене якби моя мама не сховала мене тоді. (Тео зробив паузу, щоб вдихнути дим сигарети)

- В цей ж вечір будинок був переповнений поліцією! Ось так я зустрів новий рік! А їхні записки я тоді прочитав! Батько мріяв захистити сім'ю! Мама ж писала що хоче, щоб наша сім'я була щасливою, а я був в безпеці, а моє дитинство було безтурботним! У вечері мене забрали в дитячий притулок де я провів декілька місяців після чого потрапив в сім'ю Де-Сантяго! Ці люди робили все можливе, щоб я забув це! Щоб зажив новим життям! Вони знали ким був мій батько! Знали чия кров в мені тече! Всі це знали! Через це в притулку мене довго ніхто не хотів забирати. Мій батько був головою Сицилійської мафії! А я її спадкоємцем! Ніхто не хотів цих проблем! (Я слухала і не могла повірити що це все правда та Тео виглядав впевненим і говорив так само! Чітко і впевнено!)

- Вони виховували мене справедливим, добрим і впевненим в собі! Та коли я виріс я перестав бути таким добрим хлопчиком яким вони хотіли, щоб я був! Коли мені було 23 я помстився цьому покидьку цією ж монетою! В цей день я об'явив йому про себе! Виявлялось що він навіть не знав про моє існування! Тому для мене так важливо спасти мого вітчима! Я не можу втирити батька знову! (Додав він і подивився на мене обуреним поглядом) Йому було важко про це говорити! Я бачила це!)

- Я не думала що все так! Мені дуже шкода я...

- Я вирішив що тобі просто потрібно це знати! Мені не потрібні твої співчуття! Все вже в минулому!

- Гаразд! Як скажеш! Дякую що поділився зі мною! Я, мабуть, піду!

- Ні! (Сказав він погасивши цигарку)- Сиди!