На межі

23

Прокинулась я досить пізно оскільки всю ніч ніяк не могла заснути. Мій ранок розпочався зовсім не зі сніданку, а з теплого джакузі з пінкою. Незабаром прийшли четверо дівчат і зробили мені макіяж з зачіскою.

- Емілі, містер Де-Сантяго передав вам цю сукню і прикраси. Сказав, щоб ви були в цьому сьогодні! (Сказала Ешлі поклавши на ліжко коробки)

- Дякую!

- Вам допомогти?

- Ні, дякую я сама!

- Гаразд! (Сказала Ешлі та вийшла з кімнати забравши собою дівчат) Коли двері зачинились я підійшла до ліжка і відкрила одну з коробок. В ній лежало дуже красиве плаття темно зеленого кольору. Його довжина до щиколотки. На одній зі сторін був розріз до стегна який оголював одну з ніг. Рукава сукні були до зап'ясть, а на спині був красивий виріз який оголював всю спину. Декольте було в міру відкритим. Загалом плаття було досить викликаючим і одночасно стриманим. Також до плаття йшли високі підбори такого ж кольору.

Також на ліжку стояла невеличка коробочка з бархату. Відривши її я помітила кольє з красивого каменю яке переливалось на світлі, мабуть, це були діаманти. Також там лежав браслет і сережки.

Коли я була вже готова підійшла до дзеркала і не впізнала себе. Перед мною стояла дуже красива дівчина яка як ніби щойно зійшла зі сторінок глянцю. Зазвичай саме про таких ми пишемо статі. Про людей з вищого суспільства. А зараз я сама частково відношусь до них.

- Міс, можна? (Запитала Ешлі)

- Так, заходь!

- Ви дуже красиві! (Сказала Ешлі зайшовши в кімнату)

- Дякую!

- Містер Де-Сантяго вже очікує на вас!

- Ну тоді пішли! Не будимо заставляти його чекати! (Сказала я і вийшла з кімнати) Декілька коридорів і ось я вже біля сходів. В низу стояв Теодор і говорив з головним охоронцем. Сьогодні він був в чорному смокінгу, а краватку заміняв метелик. Я спустилась в низ і зупинилась в декількох кроках від нього.

- Я готова! (Сказала я і лише зараз він відволікся від своєї розмови) Тео обернувся до мене і повільно пройшовся по мені своїми темними очима. На його лиці на секунду з'явилась ухмилка.

- Тобі личить це плаття!

- Дякую! (Ми стояли ще приблизно хвилину дивлячись один на одного) Що тут відбувається! Аууу! Кричала моя друга половинка! Він наш ворог! Тоді чому ми зараз стоїмо тут? Так спокійно! Ми втираємось йому в довіру! Нехай думає що все йде за його планом!

- Пішли! (Сказав він як завжди холодним тоном і вийшов з будинку) Це буде важче ніж я думала.