На межі

12

Час летів нескінченно! Я навіть не знала чи вечір чи вже день! В цій кімнаті не було навіть невеличкого вікна. За цей час до мене жодного разу ніхто не прийшов! Я вже встигла задрімати як двері відчинились і в середину зайшов цей варвар.

Він не сказавши ні слова сів на крісло і з цікавістю розглядав мене.

- Ну що? Мені ще довго чекати? (Голосніше ніж завжди сказав він)

- Я ж сказала що ти не отримаєш її! Цю флешку ти побачиш хіба що уві сні!

- Добре! Я хотів домовитись з тобою, але бачу не вийде! Ти не боїшся смерті! Я це помітив! Але що ти скажеш якщо я навідуюсь до твоїх батьків? Я давненько хотів злітати в Мексику! Особливо з'їздити в невеличкий заміський будиночок що на 34 кілометрі! (Від почутого мороз пройшовся по шкірі)

- Не смій! (Я сіпнулась в бік зцілю встати забувши про зв'язані кінцівки, а він ухмильнувсья і сперся на спинку крісла)

- І чому це?

- Їх це не стосується! Це лише наше! Вони тут ні причім!

- Запитую в останнє де флешка? (У відповідь я лише промовчала і опустила очі) Він різко встав і відкинув крісло в бік, дістав зброю і навів на мене.

- Коли я запитую інші відповідають! (Крикнув він і це стало останню каплею для мене)

- А я тобі не всі! Я не дам себе в обіду! Хочеш вбити давай! Ти ж любиш це робити! Варвар! Монстр! Я не віддам тобі флешку як ти ще не зрозумів цього? Придурок! Забудь про неї! (Кричала я)

Він збісився! В його очах загорілось полум'я, а скули напружилися! В мене було таке враження що він зараз зірветься! Він зняв зброю з запобіжника і вистрілив три рази в підлогу поряд зі мною. Я зажмурилась і відвернула голову. Він хотів налякати мене! Що ж йому це вдалось! Варвар розвернувся і вийшов з приміщення хлопнувши дверми так сильно що в мене було таке враження що вони злетять з петель.

Чесно кажучи я очікувала що він повернится, але цього не сталось. Я знову залишилась наодинці в цій кімнаті. Лише я і пусті стіни...