На межі

58

Як тільки ми повернулись до дому Емілі пішла у свою кімнату навіть нічого не сказавши. Зараз я хвилювався за неї! Сьогоднішній день став занадто стресовим для неї! Вона шокована, розсерджена! Я це прекрасно розумів тому не став говорити з нею сьогодні! Завтра все вирішиться само по собі коли...

~ Емілі ~

Прокинулась я сьогодні досить рано не дивлячись що всю ніч провела в роздумах! Прийнявши душ я переодягнулась і взявши книгу сіла на ліжко. Бажання спускатись на сніданок не було абсолютно! Зараз я хотіла побути на одинці! Та хіба мені це хтось дасть? Подумала я коли двері моєї кімнати відкрились і перед мною опинився Теодор.

- Доброго ранку! (Сказав Тео. Від здивування я ледь не кинула книгу) Мені це не почулось?

- Доброго! Ти щось хотів?

- Так! Спускайся на сніданок!

- Дякую, я не хочу! (Сказала я і знову перевела погляд в книгу)

- Це через вчорашнє? (Запитав він напружившись)

- Ні Теодор! Це не через вчорашнє! Я не маленька дівчинка і цей поцілунок я вже викинула зі своєї голови як і того загадкового чоловіка що розсердив тебе! (Сказала я! Боже Емілі ти обманюєш саму себе)

- Тоді що не так?

- Мені набридло сидіти тут! Я просто хочу що б все закінчилось якомога скоріше! Я не можу більше бути тут! В цьому будинку я задихаюсь! Тут все давить на мене! Я хочу до дому, але прекрасно розумію що це не можливо! Ти не відпустиш мене! Звісно поки не знайдеш флешку! Ну а тоді я нарешті звільнюсь!

- Що ти маєш на увазі?

- Теодор не грай! Не треба! Ми обоє знаємо що тоді буде! Як ти казав? Я муха яка постійно жужить і яку ти скоро прихлопнеш! Ти вб'єш мене як тільки знайдеш її! Ось тоді все для мене і закінчиться! І я нарешті буду вільною! (Коли я завершила знову опустила погляд в книгу та не надовго. Теодор за секунду опинився біля мене піднявши моє обличчя за підборіддя)

- Я не посмію цього зробити Емі! Ти врятувала рідну мені людину! Тому викинь це зі своєї голови! Ясно? (Обурено запитав він)

- Але ж ти говорив що не обіцяєш нічого в замін! Сказав що нічого не зміниться і я залишусь тут! В цьому домі!

- Говорив! Так і буде! Ти залишишся тут!

- І що буде далі? Навіщо я тобі?

- Це не важливо! Я не можу тебе відпустити просто так! Я ще не придумав що буде далі! Не знаю відповіді на це питання! Пішли поснідаємо! (Сказав Тео і пішов на вихід з кімнати)

- Не піду! Не хочу! (Розсерджено крикнула я йому в слід) Теодор зупинився та обернувшись до мене перевів погляд на свій наручний годинник і знову подивився на мене.

- Гаразд! Як хочеш! Просто я подумав що заставляти наших гостей снідати на одинці це не етично! (Загадково відповів Тео)

- Ти це про що?

- Підійди до вікна!