На межі

74

Спустившись на перший поверх я знайшла поглядом дворецького і одразу попрямувала в його сторону.

-Коли повернеться Теодор? (Напряму запитала я)

- Міс Де-Сантяго доброго ранку! У вас щось трапилось?

- Ні! Просто скажіть мені коли він буде тут! Ви ж повинні це знати чи не так?!

- На жаль я не володію такою інформацією! Містер Де-Сантіго ніколи не говорить це нікому! Але я можу спробувати допомогти вам! Що саме ви хотіли? (З посмішкою відповідає дворецький. Він мене не здивував. Теодор ніколи не відчитується ні перед ким)

- В мене є питання яке я хочу йому задати! Ви мені на жаль з цим не допоможете! (З розпачем я обернулась і попрямувала в сторону кімнати)

- Заждіть! (Зупинив мене дворецький) - Якщо так подумати, то він зазвичай їздить не більш ніж на 4 дні! Тим більше він не хотів залишати вас одну на довго! (З посмішкою сказав чоловік)

- Це він так вам сказав? (Здивувалась я)

- Ні, він говорив це містеру Француа в себе в кабінеті! А я став свідком цієї розмови!

- Що ж дякую. Я, мабуть повернусь у свою кімнату!

Коридор, потім ще один і ось я у своїй кімнаті. Сівши на підвіконня я задумалась над словами дворецького. І чому ж він не хоче залишати мене одну? Невже боїться що втечу? Можливо раніше я б так і зробила! Але зараз... Зараз все змінилось. Що саме? Не знаю! Просто мені вже не хочеться тікати від нього! Я хочу навпаки бути поряд, розуміти його вчинки і дізнатись все про нього. Я хочу знати його краще!

Перевівши погляд на ліжко я зауважила знайомий конверт правда вже без троянди. Підійшовши я взяла його в руки та почала його розкривати.

"Сьогодні рівно о 20:00 за тобою приїде мій водій. Поїдеш з ним і я відповім на кожне твоє запитання, а я впевнений що їх у тебе багато"

В голові практично одразу з'явилось питання чому Теодор так швидко повернувся? Можливо щось трапилось? А раптом він дізнався що я заходила в кімнату? Ні! маячня! Через таку дурницю він би не залишив все і не приїхав сюди. Та й рано чи пізно Тео б взнав що я була там без його дозволу принаймні тоді коли я запитаю його про картини.

Та й цей факт що він тут мене тішить! Адже сьогодні я зможу задати йому будь яке питання і на рахунок того що їх у мене багато Тео правий це і справді так!

***

Цілий день я нестерпно чекала вечора. Я перебрала в голові тисячу думок, та думала яке питання поставити першим. Адже Теодор ніколи та ні нащо не давав відповідей, а тут. Сам запропонував це. Такий шанс втрачати не можна!

Після вечері я повернулась в кімнату і почала одягатись. На вулиці було трішки прохолодно тому мій вибір зупинився на джинсах, топі та білих кросівках. Зібравши волосся в пучок я вийшла з кімнати і поспішила в низ.

Та коли на дворі я не помітила автівки здивувалась, адже в люди Тео зазвичай ніколи не запізнювались. І ось почекавши ще приблизно 2 хвилини я помітила світло фар біля воріт будинку яке практично одразу погасло. Я впевнено чикала поки водій заїде та цього не трапилось. Я не придала цьому ніякого значення та пішла в сторону воріт. Коли я була вже в декількох кроків ворота відчинилась самі по собі. Мабуть, це охорона відчинила подумала я і вийшла за її межі.

- Доброго вечора! (Привіталась я з водієм як тільки сіла в автівку) Чоловік лише промовчав і рушив з місця. Лише зараз я помітила що це не Марк та й на авто Тео це не схоже. Дивно це все? Не вже він звільнив свого водія і змінив улюблену автівку? Дивно це все...