У невеликому містечку Яньхвей височів Генеральський пагорб; хоч назва його звучить могутньо й вражаюче, насправді — це лише крихітна купка сміття, і комусь височенькому достатньо лишень витягнути шию, щоб побачити його зверху.
Генеральський пагорб не завжди був там. Говорять, що чотирнадцять років тому три батальйони Чорного залізного табору Великої Лян вирушили у свою велику експедицію на північ, винищуючи вісімнадцять варварських племен. Вони звитяжно пройшли повз провінційне містечко Яньхвей, повертаючись до столиці, і попутно скинули в місті свою розбиту броню, яка нагромадилася в невеликий насип, і після багатьох років під нескінченними пісками, вітрами та дощами перетворилася на те, чим зараз є Генеральський пагорб.
Генеральський пагорб був цілковитою пустелею — там ніколи не росло нічого, що б не посадили місцеві, і навіть бур'ян не прикрашав це місце своєю присутністю; не було навіть кущів чи дерев, які можна було б використати як сховище, якщо якась пара захоче таємно розважитися. Він просто лежав посеред міста, і ніхто не міг збагнути, що з ним робити. Старше покоління казало, що причиною його запустіння було те, що залізні батальйони були занадто сильно оповиті смородами смерті та насильства. Минув час; врешті-решт деякі нікчемні вуличні хулігани, у яких було занадто багато вільного часу, понавидумували купу міських легенд про привидів, і з часом все менше й менше людей почали відвідувати це місце.
Але цього вечора двоє маленьких дітей років десяти пробралися до пагорба, а точніше — до самого його схилу.
З цих двох дітей один був високим і худим, а другий — низьким і товстим. Стоячи поряд, вони нагадували миску й палички для їжі.
Худий був одягнений у жіноче вбрання, і лише при уважному розгляді можна було зрозуміти, що насправді це був маленький хлопчик. Його звали Цао Няндзи*. Таке ім'я йому дали батьки, коли ворожка сказала, що його життєвий шлях — бути дівчинкою, та він просто народився не в тому тілі. Боги могли нагородити його іншим тілом в наступному житті, але його батьків це не влаштовувало, та хвилюючись, що їх дитина не проживе довго, вони почали виховувати його як доньку.
* Niáng Zǐ (діалект) — форма звернення до дружини, або ввічлива форма звертання до жінки
Товстого звали Ґе Пансяо*, і він був сином тутешнього м'ясника. Він, безперечно, виправдав своє ім'я: все його тіло, здавалося, лисніло жиром.
YOU ARE READING
spl
AdventureҐу Юнь, цей чоловік... Він від природи не надто вирізнявся скромністю. Хоча його деяка пихатість і легковажність з юних літ і розчинились у золотих пісках Західних областей України, все ж його внутрішня сутність нагадувала собаку, який не міг перест...
