spl

Розділ 15: Нічна розмова

Чан Ґену було важко вважати Шень Шильов та Ґу Юня однією людиною.

Шень Шильов був просто якимось негожим чоловіком із прикордонного міста, який проводив усі свої дні тиняючись і байдикуючи, зовсім не заробляючи на життя, але який також був вибагливим їдцем, якому було надзвичайно важко догодити. Він був щирим і нестеменним, але водночас і дещо огидливим.

Ґу Юнь же був не таким.

Для більшості людей у цьому світі Ґу Юнь не був справжньою особою. Він був більш схожий на символ; неймовірна істота з трьома головами й шістьма руками, надзвичайно вправний і талановитий чоловік.

У великій країні, що охоплювала тисячі миль, могла бути лише одна така людина, як Ґу Юнь.

Не тільки Чан Ґен, але й Ґе Пансяо та Цао Няндзи, обговорюючи це питання, також відчували, ніби вони лише марять.

Але Чан Ґен все ж відрізнявся від двох своїх маленьких друзів. Зрештою, Шень Шильов не був їхнім їфу.

Чан Ґен не образився на Ґу Юня за те, що він його обдурив. Врешті-решт, він був оточений обманом із дня свого народження: одним більше, одним менше – немає великої різниці.

Крім того, яке діло великому Аньдінхов до того, що він обдурив бідного хлопця-сироту?

Загалом можна сказати, що саме завдяки благословенню Сьов Нян — яка створила йому цю фальшиву особистість — такий незначний персонаж, як він, мав шанс зустрітися у своєму житті з самим Аньдінхов. Маршал навіть опустився до того, щоб «обдурити» його, тож, мабуть, на це були причини.

Отримати прихильність Чан Ґена — просто. Дві частини його були віддані батьківщині, дві були для Сю Байху, який рідко приїжджав додому. Решта шість були для його маленького їфу. Але тепер, коли маршал Ґу змусив його маленького їфу зникнути, ці шість частинок прихильності без потреби впали на землю й розбилися, утворивши велику яму в серці хлопця, а кровотеча від уламків розлилася всією його душею.

Але у той момент, коли Шень Ї приніс до намету ліки так пізно вночі, Шень Шильов та Ґу Юнь — дві окремі фігури, які знаходилися на двох абсолютно протилежних полюсах, — несподівано злилися в одне ціле.

Через деякий час Шень Ї вийшов з порожньою мискою. Чан Ґен почув, як він сповістив солдатів, які охороняли біля намету маршала: