spl

Розділ 97: Пил осідає*

*Похідне від ідіоми «尘埃落定» — коли складні речі врешті-решт стають зрозумілими, приходити до певного висновку.

Після того, як Чан Ґен вимовив ці слова, ніби виплюнувши весь свій біль, його тіло збезсилило, він ледь не знепритомнів. В ту мить, коли він побачив Ґу Юня, його витягнутий, як стріла, хребет розм'як і розслабився, від сили в його поставі не залишилося і сліду.

З усім тим, він все ще не міг знайти в собі сили заплющити очі, спираючись на плече Ґу Юня і намагаючись хоч на мить прийти до тями. Свідомо чи несвідомо він хапав одяг Ґу Юня.

Втративши занадто багато крові, Чан Ґен відчував холод по всьому тілу. Лише тепло Ґу Юня і знайомий гіркий запах ліків нагадали йому в трансі, як маршал колись закутав його в свій плащ у кригу і сніг і ніс на руках, коли він був дитиною. На мить він втратив відчуття часу і прошепотів:

— ...У тебе є вино?

Сю Лін нетерпляче підійшов:

— Маршале, дозвольте мені допомогти..

...На жаль, майстер Ляо Жань, який спостерігав за цією сценою від початку до кінця, стримав його.

Чернець, який духовно знаходився за межами смертного світу, почувши кілька несамовитих бурмотінь Янь-вана, миттєво був шокований прихованим змістом слів.

Ґу Юнь не промовив жодного слова. Він спокійно підняв Чан Ґена на руки й поніс його до карети. Він глибоко нахмурився і наказав:

— Викличте військового лікаря!

Після цього потягнувся до фляги — у поході чи експедиції фляги генералів наповнювали не чистою водою, натомість підмішували туди трохи солі. Цьому трюку він вперше навчився від купців, які подорожували пустелею.

Ґу Юнь дозволив Чан Ґену лежати на собі, відповідаючи йому відвертою брехнею:

— Ось вино, відкривай рот.

Чан Ґен був лише трохи ошелешений, але не зовсім розгублений. Якби не прийшов Ґу Юнь, він міг би вбити ще одну групу запеклих повстанців. Він зробив кілька ковтків на знак згоди, потім хіхікнув і сказав:

— Ти мене обдурив.

Ґу Юнь не тільки обдурив його. Він хотів підвісити й побити хлопця, щоб той зрозумів сенс фрази «благородний син не має сидіти під стріхою*». Але коли він побачив справжню людину з плоті, що була поранена, його серце боліло так сильно, що в грудях заніміло. Як він міг гніватися?