spl

Розділ 123: Світанок*

*Cвітанок нової ери/cвітло в кінці тунелю.

Армії Заходу та Великої Лян дуже довго були затиснуті в боях на лінії фронту, жодна з них не хотіла поступатися. Вони провели незліченну кількість великих і малих битв. Загально кажучи, вони були майже рівні за силою і талантом, жодна з них не могла нічого зробити іншій.

16-го січня рано вранці група морських військових кораблів дзяо Великої Лян таємно вийшла з порту. В ситуації, коли матеріали почали закінчуватися, вони ще раз розділили свої війська і тихо пішли вздовж річки.

В цей час, перед світанком, Шень Ї сказав Ґу Юню в темряві:

— Ти занадто авантюрний.

Ґу Юнь не звернув на нього уваги, відповівши нічого не вартісною фразою:

— Скажи комусь, аби вранці зварили мені миску локшини. І щоб не забули кинути туди яйце.

У Шень Ї паморочилося в голові, він нічого не розумів, але через деякий час згадав, який сьогодні день, і пробурмотів:

— У тебе ще є час.

Він прошепотів кілька слів солдатам, що стояли поруч, потім повернувся до теми й продовжував насідати:

— Хіба не ти казав, що ми повинні дочекатися хоча б до закінчення будівництва колії? Якщо залізничну лінію, призначену для дзильовдзіня, справді відкриють, наші шанси на перемогу будуть вищими. Якщо ти зробиш крок зараз, якщо виникнуть якісь проблеми зі співпрацею між двома сторонами, то... Це буде занадто ризиковано!

— Шукати збагачення в небезпеці..., — сказав Ґу Юнь, не змінивши виразу обличчя. — Чому я, чоловік у розквіті сил, повинен бути таким же обережним, як старий на протилежному боці?

Почувши, що він знову несе нісенітницю, Шень Ї гнівно вигукнув:

— Ґу Дзи Сі!

Ґу Юнь зітхнув і кинув погляд на північ. В цей час його зір вже не міг проникати крізь гори та річки.

— Дзі Піне, — промовив Ґу Юнь тихим голосом, — якби справи в столиці йшли гладко, ми б уже давно здалися без бою. Якщо ти вважаєш, що ця кампанія — великий ризик, то на твою думку краще дозволити їм продовжували тягнути час і чекати, поки не зміниться династія?

Шень Ї втратив дар мови та не зміг відповісти. Він був генералом, відповідальним за одну сторону. Йому потрібно було лише керувати своїми військами, не задумуючись про розгортання сил чотирьох сторін і не турбуючись про те, чи будуть війни через п'ятдесят років.