spl

Розділ 38: Возз'єднання

Хоча Чень Цінсю і поскаржилася, на її обличчі не було й сліду гніву. Здавалося, вона давно звикла до непроханих гостей у своєму домі.

Вона увійшла до кімнати, щоб залишити лікарські трави, що тримала в руках, а потім привіталася з незнайомцями:

­­­— Моє прізвище Чень, і я лікарка з Дзянху.

Вона стверджувала, що походить з маленького селища, але її манери видавали панянку зі знатного роду. Чень Цінсю не посміхалась, її обличчя виглядало холодним, як лід. Жінка, яку привів Чан Ґен, не могла не відчути себе ніяково, вона довго вагалася, несила розмовляти, і лише низько кланялась.

Чень Цінсю глянула на Чан Ґена, який займався акупунктурою:

— Можна сказати, що він мій учень. Повертати до життя мертвих він не навчився, але зі звичайною хворобою цілком здатний впоратись. Старша сестро, Вам немає за що хвилюватися.

Складно було визначити її вік за зовнішнім виглядом. Одягнена Чень Цінсю була як молода дівчина, від чого серце солдата починало битися, як барабан.

Його Високість так сміливо увійшов до кімнати незаміжньої дами без запрошення... Навіть якщо вона лікарка... Чи доречно це? До того ж Чень Цінсю сказала, що це не вперше. Хто знає, як часто Чан Ґен приходив сюди?

Стосовно столиці, в деяких сім'ях так багато уваги приділяли манерам, що бажаючи зустрітись один з одним, чоловік і дружина мали послати слугу, щоб сповістити про свої плани завчасно.

З іншого боку вона була жінкою з простого люду, яка не звертала уваги на тривіальну ввічливість...

Маленькому солдату вперше випала можливість слідувати за Чан Ґеном. Він все розмірковував про стосунки між цією дивною жінкою та Його Високістю і боявся навіть уявити, як розлютиться Ґу Юнь, якщо дізнається про це. Його серце билося швидко, наче божевільне. Він все не міг вигадати, як правильно доповісти про це маршалу. В той момент солдат хотів лишень розплакатися.

Літній чоловік, який лежав на ліжку, кілька разів кашлянув, а потім прийшов до тями.

Чан Ґен не був гидливим. Він узяв зі столу плювальницю і підніс до чоловіка, щоб допомогли йому сплюнути густу мокроту.

Жінка раділа, безперервно висловлюючи свою нескінченну подяку. Чень Цінсю дала Чан Ґену папір і наказала: