Другого лютого дев'ятого року епохи Лон'ань, в день фестивалю Лонтайтов*, табір Дзянбея надіслав термінового листа до Верховної Ради. Під час патрулювання табору генерал Джон Чань впав з коня і втратив свідомість.
*Фестиваль Лонтайтов, об'єднаний з фестивалем Джунхе, що починається на день раніше, є традиційним китайським фестивалем, який проводиться на другий день другого місяця за китайським календарем.
Військові лікарі всього дзянбейського табору зібралися в його наметі. Здавалося, що він не зможе вижити.
Після підтвердження, Верховна Рада негайно вирішила відправити Ґу Юню термінового листа з червоною міткою, але не встиг лист навіть бути переданим, як надійшов другий терміновий лист з табору в Дзянбеї.
Генерал Джон помер.
Він загинув на кордоні, але не в бою. Натомість він помер, як і тисячі інших звичайних старих людей у світі — безболісно, без хвороб і недуг.
Від такої смерті людина відчуває порожнечу, бо не було ворогів, яких можна було б ненавидіти, не було ненависті, яку можна було б виплеснути, і це не була навіть хвороба, що прикувала до ліжка людину, за якою нікому було б доглядати.
Раптово людина зникає, і це змушує відчути нереальність всього життя.
Ґу Юнь тримав лист з червоною міткою і дивився на нього якийсь час, а потім повільно випустив подих зі свого стурбованого серця. Тільки тоді він прийшов до тями — це був не сон.
У маршальському наметі на мить запанувала тиша, а потім усі почали один за одним вимовляти співчуття.
Шень Ї заспокоював:
— Маршале, старому генералу було сімдесят шість років, дожити до такого віку — це вже велика рідкість. Можна вважати похорон щасливим*, нехай це не обтяжує Ваше серце.
*喜丧 (xǐ sāng) — китайський звичай похорону людини, яка дожила до глибокої старості й прожила гарне життя.
— Я знаю, — Ґу Юнь трохи помовчав і махнув рукою. — Знаю, все гаразд, але ситуація в Дзянбеї непроста. У цей час відповідальний генерал помер, а Чон Дзе щойно обійняв посаду губернатора Ляндзяна, йому буде важко впоратися з усіма справами. Боюся, будуть проблеми. Гм... Дайте подумати...
Однак, хоча він і сказав «дайте мені подумати», його розум був абсолютно порожнім, наче всі думки були відрізані й він не міг їх усвідомлювати.
YOU ARE READING
spl
AdventureҐу Юнь, цей чоловік... Він від природи не надто вирізнявся скромністю. Хоча його деяка пихатість і легковажність з юних літ і розчинились у золотих пісках Західних областей України, все ж його внутрішня сутність нагадувала собаку, який не міг перест...