Шень Ї, якому наказали відрізати ворогу шлях до відходу, почув гучний шум. Він озирнувся, мало не виплюнувши легені з переляку, інстинктивно бажаючи одразу прибігти на звук.
Але генерал Шень, який багато років командував армією на кордоні, не був тим енергійним ученим з Інституту Лін Шу, що раніше. У стані шоку кінь під ним лиш встигнув сіпнути головою, як Шень Ї вже прийшов до тями, міцно натягнувши поводи. Він миттю протяжно свиснув:
— Легка кавалерія, не впадати в безлад! Нехай Чорні орли летять дослідити рух ворога, віддайте мої накази...
Але він навіть не закінчив своїх слів, як перед ним приземлився Чорний орел-розвідник:
— Доповідаю! Маршале!..
— Повільніше, маршал зайнятий, — зупинив його Шень Ї. — Що сталося? Спершу скажи це мені.
— Генерале Шенє, після виходу шістнадцяти країн із Західних регіонів, вони перегрупувалися та реорганізували вісімнадцять бойових колісниць, які збереглися в різних країнах. Вони йдуть на наш табір, боюся, мають намір дати відсіч...
Шень Ї пробурмотів:
— Скільки там людей?
— Не рахуючи колісниць, згідно з нашими спостереженнями з неба, броньованих солдатів і кінноти налічується не менше двадцяти-тридцяти тисяч...
— Генерале Шенє!
Особистий охоронець Ґу Юня підбіг до нього, падаючи та перекочуючись. Шень Ї різко повернув голову, майже розтягуючи сухожилля шиї, шкіра його голови німіла й поколювала. Він не міг уявити, що сталося б, якби Ґу Юнь справді постраждав від нещасного випадку. Як би вони самі охороняли двадцять сім проходів на вході Шовкового шляху?
Чи їм знову доведеться відступати?
Солдат хапав повітря ротом:
— Маршал наказав стратити короля Королівства Куча на очах обох армій, а потім повісити його голову на держалко прапора, розбити їхні котли та потопити човни*. Чорний залізний табір не залишить жодного солдата для охорони міста, ми маємо послати війська безпосередньо назустріч ворогу!
*Розбивати котли та топити човни (破釜沉舟 ) — ідіома аналогічна до «спалити мости» — відрізати шлях до відступу.
Шень Ї вислухав лише першу половину речення, коли його серце, яке, здавалося, застрягло в горлі, готове було бути виплюнутим, впало ще нижче грудної клітки, після чого другу половину наказу він ледве чув. Порушивши свою звичну уважність, він змусив знервованого охоронця повторити наказ іще раз, а потім голосно крикнув:
YOU ARE READING
spl
AdventureҐу Юнь, цей чоловік... Він від природи не надто вирізнявся скромністю. Хоча його деяка пихатість і легковажність з юних літ і розчинились у золотих пісках Західних областей України, все ж його внутрішня сутність нагадувала собаку, який не міг перест...
