spl

Розділ 48: Раптове усвідомлення

Ляо Жань не знав, що і думати. Він не очікував, що одного разу Аньдінхов наважиться відвідати храм Ху Ґво, тому швидко показав Чан Ґену жестами:

«Хіба Аньдінхов не почувається зле лише через крихту ладану під ногами? Сьогодні він наважився зайти в лігво тигра — але, повернувшись додому, чи не доведеться йому потім здирати з себе шкіру листям полину?*»

*Листя полину використовують для відлякування злих духів.

Чан Ґену не вистачило сміливості звернути на нього увагу. На його обличчі промайнув збентежений вираз.

Він не був готовий зіткнутися з Ґу Юнєм зараз. Невже чоловік прийшов, щоб розпитати про його злочин?

Як виявилося, вони обидва вважали, що забагато випивши, вчинили неповажно, так і лишившись кожен на одинці з власним нечистим сумлінням.

Ляо Жань з підозрою поглянув на Чан Ґена. Всі ці роки, щоб придушити кістку нечисті, Чан Ґен практикував медитацію, і згодом його практика досягла такого рівня, що хлопець навчився сидіти абсолютно нерухомо протягом двох-трьох днів. Навіть цей чернець був захоплених його наснагою.

Іноді стривоженій людині достатньо лише заглянути Чан Ґену в очі, щоб мимоволі заспокоїтися під впливом його умиротворення. Неймовірно красивий молодий пан, одягнений у біле, що сидів на старому монашому футоні й тримав шахову фігуру, мав випромінювати ауру неземного спокою. Несподівано слово «Аньдінхов» розбило його спокій на тисячі уламків.

Чан Ґен, здавалося, не міг всидіти на місці. Він зробив короткий рух рукою, незбагненно підіймаючи її до гори, але, схоже, сам не знав, до чого хотів дотягнутися. Раптом він виявив, що Ляо Жань пильно спостерігає за ним. Чан Ґен приборкав свої емоції, знайшовши місце для своєї руки на чашці з чаєм, а потім, задля того, щоб приховати свою дивну поведінку, нетерпляче зробив ковток.

Майстер Ляо Жань, який також поводився загадково, зрештою запитав:

«У чому справа, невже маршал прийшов сюди стягувати борги?»

Ґу Юнь увійшов дуже швидко, його обличчя було сповнене огиди. Мабуть, краще б він зробив це навшпиньках. Кинувши короткий погляд на Ляо Жаня, він розкрив непривітну посмішку:

— За роки, що я Вас не бачив, майстер став виглядати набагато чистішим.

Ляо Жань мав вигляд високоосвіченого ченця і не звертав уваги на подібні дрібниці. Він підвівся, склав руки у привітанні, а потім показав жестами: