Чан Ґен підвівся навшпиньки, намагаючись стати вищим. Він насилу зміг оглянути натовп і гукнути:
— Шильов!
Відповіді не було. Натовп, що прийшов подивитися на Гігантського повітряного змія, почав гущати. Хтось підсвистував, хтось кричав: «Він тут!», чи менш натхненне «Припиніть штовхатися!»
У цей момент Чан Ґена штовхнуло декілька осіб, і його роздратування дужчало дедалі більше. Він кричав якомога голосніше:
— Їфу!!!
Натовп почав просуватися уздовж темної річки. Чан Ґен мусив одночасно боротися з потоком людей й озиратися навкруги в пошуках Шильов. Він обливався потом. Захват, що охопив його, коли він побачив Гігантського повітряного змія, повністю зник.
«Мати такого їфу... Він точно щойно відібрав у мене роки життя!»
Чан Ґен сердито подумав собі:
«Шень Шильов справді просто бевзень. У такий спекотний день, як сьогодні, не знайшовши справ важливіше, йому закортіло піти подивитися на натовп!»
У цей момент хтось голосно закричав:
— Припиніть штовхатися, хтось упав у річку!
Чан Ґен перестав озиратися на всі сторони й погляд його мимоволі попрямував у бік криків.
Ті, хто стояв ближче до річки почали панікувати.
— Боже мій, врятуйте його хтось!
— Ідіть знайдіть чергового військового!
— Дайте дорогу! Будь ласка, відійдіть! Не можу пройти...
Чан Ґен хотів пропустити людину, що відчайдушно намагалася вилізти з натовпу, коли десь недалеко почув:
— Пане Шильов, будьте обережним!
Хлопець не на жарт перелякався. Намагаючись подолати нервове напруження, він ступив вперед, щоб схопити того, хто щойно вирвався з натовпу:
— Хто впав? Це Шень Шильов?
Чоловік, можливо, навіть не зрозумів, про що говорить Чан Ґен, навмання відповів:
— Здається, а тепер відпусти мене.
В голові хлопця щось перемкнулося. Він стояв під хвилею жару Гігантського змія, проте на спині його виступив холодний піт.
Він напружено втягнув носом повітря і, наскільки це було можливо, почав швидко рухатися проти людського потоку до річки. Він дійшов до краю, спотикаючись об ноги оточуючих, та встиг схопитися за поруччя, щоб утриматись.
YOU ARE READING
spl
AdventureҐу Юнь, цей чоловік... Він від природи не надто вирізнявся скромністю. Хоча його деяка пихатість і легковажність з юних літ і розчинились у золотих пісках Західних областей України, все ж його внутрішня сутність нагадувала собаку, який не міг перест...
