spl

Розділ 63: Зруйноване місто

Через західних посланців, що прибули рано вранці, у всіх столичних мешканців паморочилися голови від безперестанних суперечок. Після того, як суд був розпущений, Чан Ґен, ігноруючи групу людей, які хотіли впевнитися в його добрих намірах, допоміг вивести літнього майстра Фен Ханя з палацу.

У столиці панувала паніка, не вистачало екіпажів та коней. Ґу Юнь зазвичай просив Хво Даня привести для нього коня за межі палацового двору, але в цей день ніхто не міг сказати, що затримало Хво Даня, який усе не з'являвся, щоб виконати розпорядження маршала.

Чан Ґен спочатку не звернув на цю справу уваги, повільно йдучи пліч-о-пліч зі старим майстром Інституту Лін Шу.

Майстер Фен Хань провів цілий день в Інституті Лін Шу, під його очима утворилися темні ямки, викликані втомою. Усе його тіло було схоже на редьку, з якої вичавили воду, лише пара очей яскраво сяяли на його обличчі.

— Ваша Високість має терпіння супроводжувати такого старого чоловіка з хворими ногами й повільним ходом, як я, — зітхнув майстер Фен Хань. — У Вас є якісь новини щодо підкріплення? Коли ж вони зможуть прийти?

Чан Ґен:

— Збурення на чотирьох кордонах заблокувало діяльність в п'яти військових округах. Що з себе представляє місцевий гарнізон, Ви вже знаєте. В останні роки військові витрати та частка дзильовдзіня кожного округу неодноразово скорочувалися. Гарнізони навряд чи можуть дозволити собі кілька додаткових одиниць важких обладунків, більшість із них використовують легку броню. Хоча легка броня швидка в марші та її легко мобілізувати, їй також дуже легко перешкодити в прямому протистоянні. Після того, як ворожі війська виставлять на головних дорогах важку броню або бойові колісниці, якщо на шляху їм трапиться трохи недосвідчений командир, ввести війська в оточення противника буде легко — іноземцям навіть не доведеться мобілізовувати багато солдатів.

— Ваша Високість справді змусив цього старого відчути сором. Інститут Лін Шу вже кілька років не мав успіху у створенні чогось корисного, — самопринизливо похитав головою Джан Фен Хань. — Цей марний старий весь час міг тільки бездіяльно сидіти й проїдати свою зарплатню. Я мав намір попросити Імператора про відставку наступного року, як, несподівано, нас спіткало всенародне лихо. Можливо, я не зможу померти від старості.